Американка написала книгу про те, як виховують дітей у Росії. Як вибрати найкорисніший для здоров'я кефір У Росії свій шлях батьківства

Не кожна книга, яка потрапляє до нашої рубрики, видатна. Ми намагаємося висвітлювати прості і доступні роботи сучасних скульпторів, так само як літературу, яка заслуговує на Пулітцерівську премію.

Сьогодні розважальна книга для домогоспів від американського автора Тані Майєр. Таня провела багато років у Росії, працюючи у московському представництві американського банку. З 18 років Таня вивчала російську мову, здобула престижну освіту в Гарварді. Але книгу вона присвятила аж ніяк не бізнес-процесам, а материнству.

Материнство — одна з найактуальніших тем для російської жінки, і Тані вдалося розповісти про це очима іноземки. Цікаво іноді побачити себе збоку, чи не так? Адже часом свої звички і вчинки ми не оцінюємо і сприймаємо як зрозуміле. Адже те, що природно для російської людини, зовсім чуже і незвично для іноземця. Це, як не дивно, поширюється на материнство і наше маніакальне кохання, турботу про дітей. Таня дуже докладно описує те, що ми робимо "по-іншому".

Чому шапка, чому бабуся, чому кефір? Ну, є у російської мами/жінки ця комічна любов до шапок у дітей на будь-який сезон, включаючи літо. Є багато російських дітей бабусі, які виховують їх замість матерів. І так, є кефір ... засіб від багатьох травних недуг, на який моляться майже всі жителі Росії. Кефір на заході – велика рідкість. І досі незрозуміло одне: як американці не померли від загальної запору?

І так, є феномени в Росії, які викликають в іноземців здивування… Кумедно, але таке поняття як «протяг» у багатьох західних культурахпросто відсутня. Замислювалися колись, звідки до нас прийшов протяг? Правильно, із сіл. А чи замислювалися ви з того, що в Америці ніколи не було сіл? От і протяг у них немає.
Як і немає в них такого поняття як масаж для немовляти, що часом нам теж незрозуміло. Як же може правильно розвинутися немовля без масажу?

Нижче наведено цитати з цієї чудової книги:

«Росіянки можуть годинами розповідати страшні історіїпро вагітність та пологи в СРСР. Їх передають від одного покоління до іншого, і, мабуть, це змушує сучасних мам бути зібранішими».

«Ще не почавши ходити до дитячого садка, малюки соціалізуються в пісочницях. Якщо твоя дитина занадто пустотлива і, скажімо, починає кидатися піском, кусатися і штовхатися, то всі присутні неодмінно подивляться на тебе з докором і армія бабусь висловить зауваження щодо манер твоєї дитини»

«У Росії тато - це такий бонус: здорово, коли він є і активно включений у життя сім'ї, але не станеться трагедії, коли мама вирощує дитину одна»

Головні читачі. шанувальниками та критиками книги Motherhood, Russian-style стали саме російські мами по всьому світу. «Чому ви так хочете читати про себе? - Дивувалася я. Що такого НОВОГО я можу вам розповісти про дачі та каші, шапки та прогулянки в десятиградусний мороз?» Як з'ясувалося, моїм російським читачкам було дуже цікаво, що я. іноземка, можу про них зрозуміти
та розповісти. Багато хто писав мені. що показували цю книгу своєю англійською. американським, німецьким чоловікам та свекрухам зі словами: «Ось, я не божевільна, у нас все так роблять!» Писали, як їм було приємно читати про росіян щось хороше, особливо враховуючи відносини Росії із Заходом, що сильно погіршилися. Рецензії на книгу вийшли в декількох виданнях, і я давала їм інтерв'ю, знову і знову пояснюючи, що дійсно вважаю російський підхід до виховання дуже цікавим, незвичайним і, безумовно, заслуговує на те, щоб про нього написати.
Моя книга не претендує на повноту - зрозуміло, вага сім'ї різні, але, на мою думку, мені вдалося намацати деякі спільні для сучасних російських (не за національністю, а за культурною приналежністю) мам цінності та традиції. Ось про них і йтиметься.

Дуже коротка історіяматеринства у Росії.

Сьогоднішні матері, які живуть у великих російських містах, мало чим відрізняються від своїх західних колег. У них є айфони та айпади, фейсбук та інстаграм, чудові машини, симпатичні квартири, досвід закордонних подорожей. Вони розкажуть вам, де пообідати в Парижі, купити одяг у Лондоні, докладно пояснять, як найкраще «зимувати» - кататися на лижах або лежати на пляжі і як взагалі влаштувати собі відпустку будь-якої пори року на будь-яку кількість днів. Ці жінки можуть виглядати як ми (і досить часто краще, ніж ми), але треба розуміти, що у свої двадцять, тридцять чи сорок вони стали свідками неймовірних культурних, політичних, економічних змін, таких, які ми, західні мами, і уявити собі не можемо.
Москвичка тридцяти з невеликим ліг. яка виховує дітей у сучасній Росії, сама була народжена в країні, якої більше немає. Єдиний досвід, стиль виховання, яким володіла сім'я, радянський. Що стосується дітей, змінилося абсолютно все. Якщо в СРСР все було спрямоване на те, щоб жінка могла швидше повернутися на роботу, то коли Союзу не стало, жінки змушені були заново вигадувати правила та культурні норми виховання. Цей спровокований зміною ладу вакуум жінки заповнюю "]" досі нір, у тому числі за рахунок Європи та Америки. Сьогоднішні російські матері розмовляють двома, а то й трьома мовами і невпинно вивчають і адаптують до російських реалій світовий досвід.
Коли я почала обговорювати ідею цієї книги у фенсбуці, одна з моїх співрозмовниць виклала історію російського материнства у кількох точних фразах. Олена написала: «Мені здається, немає жодної "російської системи"
виховання". Був сільський спосіб, радянський спосіб, а тепер є суміш всього цього, що постійно оновлюється, із західними теоріями. Звичайно, дуже не вистачає книги про сильних російських жінок, героїчних самотніх матерів, але чи зможете ви се написати?»

Безкоштовно завантажити електронну книгу у зручному форматі, дивитися та читати:
Завантажити книгу Шапка, бабуся, кефір, як виховують дітей у Росії, Майєр Т., 2017 - fileskachat.com, швидке та безкоштовне скачування.

Кращі моделі творів, 5-9 класи, Бойко Л.Ф., Калугіна Л.В., Корсунова І.В., 2017
Історія Росії, XVIII століття, 8 клас, Захаров В.М., Бджолов Є.В., 2017
Контрольно-вимірювальні матеріали, історія Росії, базовий рівень, 10 клас, Волкова К.В., 2017
Як навчити дитину писати грамотно, Покрокова система навчання грамотності за 15 занять, Книга-тренінг для батьків дітей 7-8 років, Ахмадуллін Ш.Т., 2017

Про страхи

Найяскравіші спогади про вагітність у Москві - це турбота та непрохані поради. Усі постійно турбувалися, як я почуваюся; продавщиці поводилися несподівано привітно (ну привітніше, ніж зазвичай), особливо коли помічали, що в мене немає обручки; кожен вважав за потрібне щось сказати. Вагітній жінці нічого не дозволять нести, чоловіки відчинятимуть їй двері, у транспорті поступляться місцем і т. д. і т. п. З вагітними в Росії звертаються дбайливо і шанобливо.

У Росії є вираз "вагітність не хвороба", і жінок закликають насолоджуватися цим процесом, але на практиці все трохи не так, хоча б тому, що російські лікарі вимагають нескінченної кількості аналізів сечі та крові за час вагітності.

Паралельно з цим розумним та сучасним підходом навколо вагітності величезна кількість забобонів – мабуть, спадщина сільської культури. Моя подруга Соня, дуже сучасна та освічена жінка, професор МДУ, жодного разу не стриглася під час своїх двох вагітностей, бо це погана прикмета. Оксана, жінка тридцяти з чимось років, вагітна другою дитиною, згадала, як її виховувала хатня робітниця: побачивши, що вона встає навшпиньки і тягне руку за келихом, що стоїть на верхній полиці, та страшенно сполошилася і закричала «Не треба!», бо нібито такий рух може спровокувати передчасні пологи.

Мама та новонароджений

У Росії є прикмета (можливо, що йде від християнського звичаю), через яку дитину до місяця нікому не показують. Забобона чи ні, але російські мами вважають, що немовля - тендітне створення і не треба пускати в будинок натовп народу відразу після виписки. Мене завжди зачаровували американські реаліті-шоу, в яких пара дюжин родичів та друзів вдається до лікарні дивитися на маму з новонародженим чи, навпаки, людина сорок зустрічають щасливу матір удома – барбекю на задньому дворі вже чекає! Напевно, якби я показала таке московській подрузі, вона вирішила б, що це марсіанські хроніки.

Нещодавно я дізналася, що в Москві жінки роблять післяпологове сповивання. Передбачається, що ця процедура сприяє «поверненню органів на місце» та допомагає повернути форму. Мене це дуже вразило, хоча, в принципі, нічого дивного – у Росії жінки дуже серйозно ставляться до ідеї збереження постаті після пологів. І ніколи не скажуть, що годування – це привід з'їсти зайве тістечко. Навпаки, багато російських мам вважають, що під час годування треба сидіти на жорсткій дієті, щоб не передати дитині через молоко нічого зайвого.

У Росії матері готові на все заради дитини, але якось примудряються займатися вихованням та будинком, не втрачаючи краси, професії та відчуття себе як жінки

Про бабусь і няньок

Мені здається, головна відмінність російських бабусь та дідусів від американських та європейських у самій ідеї, що вони повинні (іноді навіть, коли їх не просять) допомагати, що онуки – це їхня відповідальність. Сучасні західні бабусі – із покоління бебі-бумерів. Моя власна мати, народжена 1944-го, типовий представникцієї категорії без кінця мандрівних пенсіонерів, які збирають фотографії онуків та кілька разів на рік приїжджають їх відвідати, вручити подарунки та зіграти пару конів у «Монополію». І можливо, як мої батьки, відкладають гроші онукам на університет. Але про участь у повсякденному житті не йдеться. Тим більше що часто вони з онуками опиняються в різних частинахкраїни, а то й у різних країнах.

Повернувшись після пологів до Москви з двомісячною дитиною та необхідністю працювати за звичайним графіком, я впала у відчай. Я б віддала сина першому зустрічному за кілька годин сну. Я була молода і наївна і вважала, що будь-яка жінка, яка виростила своїх дітей, упорається і з моїм. Спочатку мій син мав дві няні. Одна – Ліля, осетинка середніх років. Інша - Тетяна, російська жінка, яка багато років пропрацювала вихователькою. І, треба сказати, з осетинкою мені було спокійніше. Так, вона іноді чогось не розуміла і їй не все можна було довірити, але вона була набагато добріша. Моя російська няня мене лякала, і зрештою я її звільнила - до дитини вона ставилася як до звірятка, якого треба вчасно погодувати та вигуляти, але без особливого кохання та ласки. Може, у Тетяни просто не залишилося в запасі ніякої ніжності до дітей після стількох років роботи у дитячому садкуАле в будь-якому випадку вона для мене виявилася надто «радянською».

Про лікування та харчування

Дуже сумно було виявити, наскільки сильно в Росії антиприщепний рух. Зважаючи на все, багато мам переплутали ЗОЖ з усією його біоєдою та іншими хорошими звичками і мінімальне. Все це дуже мило, але, як на мене, не на рівні вакцинації. Мами з вищою освітою, що побачили світ, у всіх інших відносинах абсолютно сучасні, кажуть, що не довіряють російським вакцинам, і тому взагалі відмовляються від щеплень. І повідомляють про це так само спокійно, як їхні колеги у Лондоні, про те, що купують продукти у Whole Foods. Це така позиція: не довіряю та не прищеплюю. Деяким із цих мам навіть вдалося якимось загадковим чином самим уникнути щеплень у дитинстві.

Каша – це російська супереда. У звичайному російському супермаркеті на полиці з крупами можна знайти все, що завгодно - гречка, рис, вівсянка, багатозернова суміш, перловка, пшонка, манка… Те, що в Британії називають porridge, а в Америці oatmeal, навіть близько не описує ту гарячу, ситну , Зовсім необхідну російській дитині вранці (а іноді і вечорами) їжу, яку називають кашею. І цілком можливо, що це буде перша після грудного молокаїжа дитини.

Нещодавно гламурна Ольга виклала свій рецепт компоту із сушених фруктів разом із фотографією скляного глека з рідиною приголомшливого темно-жовтогарячого кольору. Її дворічна дочка та син трьох з половиною років із задоволенням п'ють домашній компот із (увага!) кураги, родзинок, шипшини, інжиру, зірочок бадьяна та гвоздики! І знову я подумала про всі ці чортові пакетики з яблучним сокоміз трубочками, які вічно губляться і які я роками видавала дітям. Мені стало соромно. На мою думку, нам усім треба навчитися готувати компот!

Крім супів і каш російські мами дають своїм малюкам, які вже навчилися жувати, рибу. Одна мама нещодавно описала мені обід, який складався зі смаженої тріски з гарніром із броколі під вершковим соусом. І це для півторарічної дитини. Вражає? Мене – так. Я не зустрічала росіян, які б не їли риби. Пам'ятаю, я розповіла одній багатодітній американській мамі, що діти люблять сибаса. Вона подивилася на мене, як на інопланетянку. І запитала, як я готую таку складну страву. «Обсмажую на вершковому маслі. І все". Та ж мама зізналася мені, що вони стали набагато здоровіше харчуватися після того, як переїхали до Англії. Мене це вразило. Після Москви звичайна для англійських дітей їжа на кшталт рибних паличок і бобів не справляє враження такої вже здорової.

Про сексуальність російських мам

В Америці та Англії часто трапляється так, що, ставши матір'ю, жінка присвячує себе дитині на сто відсотків. У Росії матері теж готові на все заради дитини, але якось примудряються займатися вихованням та будинком, не втрачаючи краси, професії та відчуття себе як жінки. То в чому ж секрет? Їх багато. Ось один: у Росії дуже люблять свята. І люблять вбиратися. Виросли всі в маленьких квартирках, і всі мають домашній (треники, капці) і вуличний одяг - те, що ти одягаєш, виходячи з дому. У Москві не прийнято ходити містом у чому доведеться. Тобто на тобі можуть бути кросівки, але тільки якщо вони поєднуються із загальним виглядом. Росія любить шоу: тут все життя – вистава. Отже, виходячи за поріг, ти маєш подумати про те, як виглядаєш.

Автор бестселера про французьке виховання Памела Друкерман нещодавно була у Москві і потім писала у своїй колонці у The New York Times, як її здивували мами, які приходили на її автограф-сесію на підборах. З цього я зробила висновок, що вона провела в Росії зовсім небагато часу, тому що будь-хто, хто був тут досить довго, знає: російські жінки виглядають чудово незалежно від того, куди вони збираються - до супермаркету, побачення чи книжкового.

Російські папи

На майданчиках у Лондоні та Відні я не раз чула, як жінки скаржаться на те, що їхні чоловіки їм мало допомагають чи щось роблять не так. Можливо, це наша помилка – ми на Заході хочемо від тат надто багато. Російські мами з радістю підносять тат на п'єдестал з конкретною роллю і функцією та раді будь-якої допомоги, яку вони їм з цього піднесення шанують. На Заході ми часто сприймаємо тата як ще одного учасника виховного процесуз такими ж правами та обов'язками, і тут, звичайно, є певна неправда. Ми якось виключили мужність із їхньої ролі.

Я спеціально відклала розмову про пап на один із останніх розділів, бо так влаштовано батьківство в Росії. Діти – це здебільшого відповідальність мами. Батьки, якщо вони є, грають важливу рольу забезпеченні сім'ї, у тому, щоб бути прикладом для дітей та іноді – щоб бути для них авторитетом. Мами керують процесом із самого початку, а тата підключаються, коли дитина підростає. Коли тато вдома, він у центрі уваги і часто вміє робити з дитиною не менше за мами, а іноді й більше. Бувають і сім'ї, де тато дуже багато працює та майже не бачить дітей, і там його поважають за те, що він здобувач. Якщо в Росії ви побачили тата на дитячому майданчику у вихідний, то він опинився там не тому, що його дружина змусила, а тому що сам захотів.

Середня російська дитина утворена набагато краще за середню американську або британську

Дошкільний період

І тут, звичайно, ми приходимо до одного з найдивовижніших російських феноменів – шахів. Я просто так і сіла, коли дізналася, скільки мам віддають своїх дітей на шахи у три роки. І це не випендреж, а норма. Російським дітям правда подобається грати у шахи, а мами часто грають із ними. Соромно визнати, але в нас вдома шахів немає і ніхто, включно з дорослими, грати не вміє. Одна мама розповідала, що відколи її трирічний син став ходити на шахи, вона помітила зміни в його поведінці та логічному мисленні. Дуже добре, щоб бути правдою? Може і так. Але не зашкодить порівняти російських трирічок у трусах за шахівницеюз їхніми західними ровесниками, що сидять у памперсах серед яскравих пластикових іграшок.

У школі все серйозно з першого класу. Ніхто не говорить про емоційне дозрівання. Діти повинні вивчати математику, російську, англійську. Домашню роботу задають із перших днів. І треба відразу навчитися добре поводитися в класі. Це, звісно, звучить трохи старомодно. Але, мабуть, працює - принаймні середня російська дитина утворена набагато краще за середню американську або британську.

Словник російського батьківства

Головний предмет гардеробу – це шапка. І не лише взимку. На кожен сезон у російської дитини є окрема шапка. Взимку вона вовняна, величезна, із зав'язками на підборідді та часто з помпоном (причому і у хлопчиків, і у дівчаток). Весною і восени надягають шапку меншу і легшу, іноді вона навіть зроблена з бавовни, а не з вовни. І як би не було тепло чи сонячно, шапка завжди залишається на голові- тому що може «просквозити» (ще одне чисто російське поняття). Влітку, звичайно, шапка теж абсолютно необхідна, але тепер у вигляді панами чи банданів, щоб не «напекло». Шапка – це святе. Якщо ви виведете дитину на прогулянку без відповідного сезону головного убору, вам обов'язково зроблять зауваження.

Масаж. Вісім років тому, коли ми з сином жили в Москві, я, на мою думку, була єдиною, хто не запрошував до дитини масажистку. Не знаю, що робить масаж, крім зміцнення м'язів, але російські педіатри прописують курс чи не кожному немовляті. На Заході це все-таки роблять здебільшого за медичними показаннями.

Колготки. Я пам'ятаю, як привезла синові з Нью-Йорка дуже гарний пуховий комбінезон (єдино можливий одяг московською зимою) і виявила, що ні в джинсах, ні в вельветових штанях він туди не влазить. Але мої няні легко виправили ситуацію, наказавши мені купити колготки, тому що, як виявилося, дитина у светрі та колготках чудово поміщається в комбінезон. І повзати у них теж дуже зручно. Так що всі гарні штанці припадали пилом у шафі, а син, як і всі інші російські немовлята, цілими днями хизувався в боді та колготках.

Таня Майєр із сином, Москва, 2007 рік.

«Російські мами перебувають між надто розслабленими європейськими та азіатськими мамами-тигрицями»

- Таню, як ви опинилися в Росії?

- Моя мама канадка, а тато серб. Коли мені було сім, ми переїхали до Штатів, і оскільки більшість мого життя пройшла саме там, я почуваюся американкою. Після університету, поки я працювала в Нью-Йорку у банку, завжди питала у боса, чи немає вакансій у Москві. Я добре говорила російською: вивчала мову з вісімнадцяти років. Було літо 1999 року, в Росії була криза, і я відчувала, що після неї там почнеться економічне піднесення. Якоїсь миті я просто звільнилася і купила квиток в один кінець. Знайшла роботу в московському представництві американського банку, почала звикати.

- У книзі ви пишете про те, що в Москві зустрічалися з чоловіком, завагітніли, і він вважав за краще піти з вашого життя. Ви народили дитину в США, але із двомісячним малюком повернулися до нас назад. Не сказати, що подібний досвід може надихнути написати щось добре про батьківство у Росії.

- Чесно, найважчим у роботі над книгою було ще раз згадувати ті місяці. Я народила прекрасного сина, стала самотньою матір'ю, потім я зустріла свого чоловіка, у нас народилися ще двоє доньок, і вп'ятеро ми осіли в Лондоні на кілька років. Тепер уже півтора роки живемо на батьківщині чоловіка в Австрії.

– Ви жили в Америці, Росії, Англії, Австрії – країнах зі своєю культурою. Чому вирішили написати саме про російське материнство?

– Ніхто ніколи не помічав, що російські мами роблять щось особливе. Я ж бачила якісь їхні спільні підходи – просто самі росіяни про них не здогадувалися, а мені як іноземці це було видно. Я спробувала багато чого на своїх дітях, і вони показали свою ефективність. Сама ідея книги прийшла до мене у Відні понад рік тому: я натрапила у фейсбуці на групу російськомовних мам. Мене вразило, як мами підтримують одна одну.

– Як ви збирали інформацію?

– Це мій особистий досвід. Плюс я влаштовувала зустрічі з російськими мамами в Москві: цікаво, що завжди приходило більше людей, ніж заплановано – ви дуже любите обговорювати свій досвід і ділитися знаннями. Дуже допомогли діалоги у фейсбук-групі.

- Як ваші домашні відреагували на те, що ви з банкіра перетворилися на письменницю?

- Я у затяжній декретній відпустці, тож у банку давним-давно не працюю. Діти постійно цікавилися, що це я постійно роблю на комп'ютері. А чоловік сильно підтримав, відпускав мене працювати в кафе, а сам займався дітьми.

- Що у російському батьківстві такого унікального? Чи можете виділити, скажімо, 10 речей, які для нас характерні?

- Російські мами перебувають між надто розслабленими європейськими та азіатськими мамами-тигрицями, які тримають дітей у їжакових рукавицях змалку. Легко можу назвати десять відмінностей: це насолода вагітністю та поважне ставлення до жінок у становищі; здорове харчування(Пріоритет грудного вигодовування, каші, супчики, домашня кухня); привчання до горщика з 6-10 місяців; довгі прогулянки з дітьми на свіжому повітрі; літо на дачі; вміння добре виглядати, набувати форми після пологів, стежити за собою; здатність приймати рішення саме для своєї ситуації, вибирати оптимальний варіант для своєї дитини та не мучитися почуттям провини; бабусі, які готові допомагати практично цілою добою, або няньки, доступні навіть небагатим людям; вміння насолоджуватися процесом виховання, а не планування лише на 10–20 років уперед; Російські мами розуміють, що в тата своя роль у сім'ї, їх хвалять і цінують за будь-яку допомогу.

- Чи є щось у російському підході до виховання, з чим ви категорично не згодні?

Багато ваших жінок виступають проти вакцинації. Я нікого не засуджую, але показовим є свіжий приклад епідемії кору, що спалахнула в Каліфорнії (на початку цього року на кір заразилися понад 100 дітей, які відвідували «Діснейленд»; МОЗ США випустило рекомендацію не відвідувати парк розваг дітям, яких не прищеплювали від хвороби. - Прим. ред.). Мені здається диким, коли хтось намагається карати чужих дітей. Якось у Москві мій син нашолив, і одна няня дзвінко грюкнула його по долоні - мовляв, не можна. Я попросила ту жінку не робити більше, на що вона здивувалася: «А що такого? В нас так прийнято!"

- Як думаєте, російським мамам буде цікаво читати про себе?

- Думаю, так, російським мамам буде цікаво - десь не погоджуватися зі мною, десь досить похитати головою. Можливо, вони навіть дізнаються про щось нове. Одна читачка написала мені, що тільки з моєї книги вона вперше почула про японські памперси та спеціальне післяпологове сповивання мам.