«Дівчинка в акваріумі для золотої рибки»: сюрреалістична постановка від театру «Кот. Захист дипломної ролі

Моріс Панич - канадський драматург українського походження. Ще він актор і режисер, поставив безліч вистав. «Спостерігач» вважається його найзнаменитішої п'єсою, яка отримала приз Джессі і йшла не тільки в тридцяти театрах на батьківщині, а й на сценах США і Великобританії. Значний послужний список. Правда, що це за приз і що це за сцени - бог його знає. Мені п'єса здалася вторинної, химерною, в общем-то провінційної. І по частині філософствування, і по частині абсурду. Однак РАМТ - театр доброго смаку і тону - вона зацікавила. Дивно тільки, що, зацікавившись, з драматургом взялися «боротися», редагувати, не тільки переставляючи місцями картини. Ось як представляє своє дітище перекладач Павло Руднєв: «Божевільна п'єса ... Нервовий, людиноненависницької монолог літнього трансвестита, морального виродка, обмежилося складним дитинством і самотністю. Мелодрама з психопатологією ». А ось як анонсує перед прем'єрою свій спектакль театр: «Одинокий юнак, ексцентричний на диво, з нетерпінням чекає смерті своєї тітоньки - тихою бабусі, яку він не бачив з дитинства. Він влаштовує з її отшельнической життя божевільний атракціон. Гра перекручених обставин і незвичайних поворотів смачно абсурдна і болісно зворушлива. Майже детективна історія закінчується самим несподіваним чином ». І дійсно, ніякого похилого трансвестита на сцені немає і в помині. Олександр Гришин грає свою варіацію на тему підпільного людини нервово, жорстко і, як обіцяли, ексцентрично. На відміну від героя Достоєвського в ньому немає болісно мстивого викриття людства. І хоча пред'явлений їм список винних в нещасливою життя досить довгий, його Кемп швидше відчайдушно намагається скинути вантаж роздирають його на частини комплексів. Психічний зрив, шокова терапія, але не психопатологія. Саме так твердою рукою вибудовує акторові роль режисер Антон Яковлєв. Вибудовує, щоб привести до того самого несподіваного фіналу, коли в распахнувшейся вікно «чорного кабінету» (художник Микола Слободяник) увірвуться світло і свіжий вітер.

П'єса являє собою нескінченний монолог, тітонька Грейс - безмовний слухач, що там у неї в душі і на розумі, піди вгадай. Вистава ж - повноцінний дует. Абсолютно справедливо вирішивши, що при повній відсутності дії слухати виливу племінника стане в якийсь момент нестерпно нудно, Яковлєв шукає опору в рідній психологічної школі. Наскрізна дія, надзавдання для нього не пусті слова. Він робить все можливе, щоб персонажі вступили в діалог. Скрупульозно, крок за кроком, «петелька-гачок». Зізнаюся, з якоюсь хвилини я вже не слухала набридлі сентенції Кемпа, а не відриваючись стежила за Наталею Платоновой, вслухаючись в її неперервні внутрішній монолог, на щастя написав не Морісом Панич, а самим Федором Достоєвським. Актриса веде свою роль глибоко і ніжно, роблячи фіналу не несподіваним, а закономірним. Задушевна сердечність перемагає абсурд чорної комедії. Але так чи обов'язково отримувати щастя в боротьбі? Чи не простіше було просто поставити іншу п'єсу?

Дівчинка в акваріумі для золотої рибки

Переклад з англійської - Г.Колосовой ©

Діючі лиця

МІСТЕР ЛОУРЕНС

дія 1
Темно. Щось плюхається в воду. Пузириться. Висвітлюється АЙРІС, не по роках розвинена дівчинка 10 років. Вона у вітальні старого будинку, схоже, що її темно-зелені стіни окислились, як мідь під водою, під час високого припливу. На АЙРІС окуляри для плавання, вона зображує плавання на спині. Батьки намагаються її не помічати.
АЙРІС. це останні дні мого дитинства

СІЛЬВІЯ ( читаючи). Айріс.

Оувен. ( малюючи). Айріс.

АЙРІС. Воно було дуже милим. Невигадлива життя, шипшина, бджоли, джем. (Про на «плаває» по кімнаті).Мої батьки природно нічого не помічали. Вони поглинені іншими справами.

Оувен. ( Занурений в свою малювання). Не говори «поглинені». Ти ще мала для таких слів.

АЙРІС. А мама каже, що людина відчуває, коли він вже став дорослим . (Кладе голову мамі на коліна). Це настає тоді, коли ти перестаєш бути щасливою і починаєш згадувати про ті часи, коли ти такий була. ( зітхає).

СІЛЬВІЯ. Відстань.

Музика продовжує звучати. Повільно змінюється світ в цьому будинку, побудованому з її уяви і пам'яті. Туман то з'являється, то зникає. Поки вона говорить, її батьки йдуть в свої світи, СІЛЬВІЯ - на кухню, а Оувен - в підвал.

АЙРІС. Я живу в країні, де нічого не відбувається, і в місті, де, нічого не відбувається. У будинку, де ніколи нічого особливого не траплялося. До теперішнього часу. До жовтня. Якраз напередодні мого одинадцятого дня народження. За нашою вулиці повз туман. Ховався в канавах. Заглядав у вікна. Я гуляла вздовж води, утримуючи на голові екземпляр Недільного католицького молитовнику. Передмова було написано Єпископом Шинному. Я акуратно ставила ноги на камені, в такій ситуації головне зберігати рівновагу. Я тренувалася, щоб стати членом королівської сім'ї. Я бачила вогні на воді, там рибалки закидали свої мережі, за ними човна, відсвічують металевими бортами. Навколо тихо. Я починаю урочисту службу. Ненадовго визирає місяць. Я знаю, що під камінням ховаються краби, більше тут нікого немає. Я одна. Тут, під цим деревом, я молюся за його маленьку душу. Якщо ти хочеш, щоб твоя золота рибка коли-небудь потрапила на небо, ти не будеш змивати її через унітаз. А ось моя мама це зробила. І тому, на честь моєї рибки, я ховаю з пошаною цю заморожену рибну паличку ( вона хреститься). Цікаво, як світ буде жити без мого Амаля. Думаю, що ніяк. Сьогодні вранці в школі була повітряна тривога. Я-то відразу зрозуміла, в чому справа. Це він! Бідний маленький Амаль. Всю ніч я дивилася на нього, намагалася привернути його в акваріумі. Один його очей безпорадно дивився вгору. Мама теж дивилася на рибку. А тато дивився на маму. І всі ми занурилися в глибокий колодязь печалі. Тому, коли я почула сирену, я все зрозуміла. Це моя рибка почала керувати світом.

РОЗА. (З'являється одна). І як же це вона робить?

АЙРІС. Не питайте мене. Це повна загадка. Потрібно просто повірити цьому.

РОЗА. Це правда?

Запалюється світло, і РОЗА збирається йти.

АЙРІС. Всі намагалися залізти під парту. Це була навчальна тривога. Я сиділа прямо і читала молитву каяття від імені Амаля, якому, за словами сестри Анамельди, доведеться провести необмежений час напередодні пекла. Це місце для всіх нехрещених, недалеко від раю і, з якоїсь незрозумілої причини, воно у нас називається «лимбо», так само, як і популярний на вечірках танець. Сьогодні, ми всі, затамувавши подих, будемо слухати радіо в очікуванні новин про російські ракети, які поки ще перебувають на Кубі. Елізабет Тейлор поки ще з Едді Фішером.

РОЗА. Якщо я комусь потрібна - я буду в Асоціації ветеранів війни.

АЙРІС. Скоро буде атомна війна, якщо вам цікаво це знати! До речі про пташок. Моя рибка померла. Думаю, що це вас потішить!

РОЗА. Дорогенька, ніколи не прив'язувався душею до того, що можна змити в унітаз ( іде).

АЙРІС. Міс Роза працює на заводі, де консервують рибу. Люди, які потрошать рибу кожен день, дуже цинічні. Тим часом, в кімнаті нагорі, моя мама поклала ноги на подушку і мокрий рушник на лоб. Папа сидить біля неї в очікуванні і нічого не говорить. Прислухається до кожного її подиху. Зазвичай він цілими днями сидить у своїй креслярської дошки і мріє про Париж. Він мріє стати під Тріумфальною аркою, і побачити звідти, через Єлисейські Поля, Лувр. Напевно, це буде момент осягнення божественної геометрії.

Показується Оувен з картою Парижа. Він зітхає і зникає.

АЙРІС. Бачите? Або кинути погляд уздовж будь-якої з інших авеню, що йдуть під кутом в 30 градусів в дванадцяти різних напрямках. Можливо, таким чином, мій тато дізнається, чого йому не вистачало ще до мого народження. Не питайте мене, що саме, я - НЕ психіатр.

В ходить Оувен з грілкою.

АЙРІС. Деякий час тому я була екзистенціалістські, але ніхто в школі навіть і не знав, що це таке.

Оувен. Я думав, що люди твого віку тікають з дому.

АЙРІС. Я не можу, у мене є покликання

Оувен. При ... що?

АЙРІС. Кому-то адже потрібно рятувати нашу сім'ю.

Оувен. Знову розмовляла з монахинями, а?

АЙРІС. Взагалі-то я ходжу в католицьку школу, щоб ти знав.

Оувен. А чия це була ідея?

АЙРІС. Твоя.

Оувен. Правда?

Оувен. виходить. АЙРІС одна. Вона дістає секретну коробку зі старими фотографіями.

АЙРІС. Єдиною і справжньою любов'ю моєї мами був австралійський мотоцикліст Арні, який був убитий в січні сорок четвертого при виконанні військового обов'язку. Тому, щороку 17 січня, мама в сутінках виходить на пірс, сідає і дивиться на південний схід. Взагалі-то вона ніколи не любила тата.

З'являється СІЛЬВІЯ в фаті. зітхає.

АЙРІС. Але коли він повернувся з війни на носилках, вона вирішила вийти за нього заміж.

СІЛЬВІЯ розчиняється в повітрі.

Тепер ми беремо постояльців, тому що тато не може працювати. Одного разу у нас жив китаєць, він був буддистом. Він щодня чистив сьомгу, працюючи в дванадцятигодинним зміні протягом двох років, щоб накопичити грошей і привезти з Китаю свою дружину. Але вона не приїхала. І тому, в один прекрасний день, він вийшов з дому, сів під суничним деревом і просто помер. Для медицини це була загадка. Ми пішли на його похорон і запалили феєрверк. Після цього мій тато купив мені золоту рибку, яку я назвала Амаль. Щовечора мама і тато сідали і читали, іноді годинами, час від часу мама піднімала очі і дивилася на Амаля, плаваючого колами, а тато дивився на маму. І вони обидва глибоко зітхали, ніби вони виринали з води, щоб набрати повітря. Я сиділа по інший бік акваріума, і мені здавалося, що так буде тривати все життя. Все так і було, але тільки до сьогоднішнього ранку. Двадцять другого жовтня тисяча дев'ятсот шістдесят другого року Амаль тихо відійшов в інший світ. Президент США оголосив свій останній ультиматум російським, а мама вирішила залишити папу назавжди. Вона зібрала свої речі в чемодан і сказала «до побачення», але коли вона йшла, вона спіткнулася, впала і зламала зап'ястя. Прийшов лікар і сказав, що нічого серйозного не сталося, але йому треба зрозуміти, що відбувається в цілому. Тепер тато сидить у її ліжку, не змикає очей і не спить, мріє про Париж, куди він сподівається одного разу повезти маму. І ось тоді, вважає він, мама його, нарешті, полюбить. Тому що на неї вплинуть лінії розташування вулиць. Хочете коктейль?

ЛОУРЕНС. А що ти можете запропонувати?

З нізвідки з'являється ЛОУРЕНС.

АЙРІС. Ментоловий. Він дуже смачний. Або шартрез.

ЛОУРЕНС. А можна що-небудь з імбиром? Тільки не пиво, а воду?

АЙРІС. А ви боїтеся комуністів?

ЛОУРЕНС. Тільки собак. А що?

Пауза.

АЙРІС. Ми зазвичай не обслуговуємо нічних відвідувачів в цей час року.

Пауза.

Ви часом не поет?

ЛОУРЕНС. А чому ти питаєш?

АЙРІС. Ви схожі.

ЛОУРЕНС. Так?

АЙРІС. Якщо буде атомна війна, всім доведеться їсти консервовані спагетті цілий місяць. Уявляєте? Містер Да Сільва каже, що світ поділений, бо кожна людина розділений також і всередині. Але він повинен так говорити, тому що він португалець. Крім того, він сліпий, і йому це можна. Це все одно, як якби італієць цілував вам руку. Якщо це робить звичайна людина, ви думаєте що він божевільний. Знаєте що? ви красивий чоловік. Але якийсь незвично красивий.

Дивиться на нього пильніше.

Мочки ваших вух можна не обговорювати - у вас їх немає.

ЛОУРЕНС. Ні?

АЙРІС. Я можу зробити вам коктейль «Манхеттен», якщо хочете

ЛОУРЕНС. Ти мені говорила, скільки тобі років?

АЙРІС. Майже одинадцять. Містер Да Сільва каже, що у мене дуже стара душа. А ви вірите в реінкарнацію? Міс Роза, наприклад, думає, що людина - це найнижча стадія в цій реінкарнації. Зараз вона наш єдиний постоялець. Вона працює на рибній фабриці і підтримує дуже високу температуру в своїй кімнаті - мільйон градусів. Мені не хочеться цього говорити, але від неї пахне свіжою тріскою. Навіть, якщо вона буде приймати по шість лавандових ванн в день. Вона годинами мокне у ванній і ніколи після себе цю воду з ванни не зливає. А ось це чертежная дошка мого тата. Подобається? Вона дубова.

ЛОУРЕНС. Чудово.

Коротка пауза.

АЙРІС. Він два роки вивчав фізику в університеті. Але після того як він повернувся додому з-за кордону, він нічим не міг займатися. Тепер він став наркоманом. Один раз 1 квітня, в День Дурнів, він прикинувся, що повісився. І він майже повісився.

пауза

А ви знайомі з роботами Миколи Лобачевського?

ЛОУРЕНС. Так. Ні.

АЙРІС. Він ввів поняття про те, що дві паралельні прямі можуть перетнутися. Це є предметом захоплення мого батька, але більше ні у кого. Якщо він почне говорити на цю тему, зробіть вигляд, що ви відчули, що на кухні щось горить. До речі я - буддистка. Сестра Анамельда каже, що Буддизм і Католицизм несумісні. Хоча і там і там є монашки. У неї на столітті величезний прищик, такий великий, що коли її око закритий, все одно здається, що він відкритий. Чому Бог допускає, щоб таке неподобство було у такий побожною жінки. Може бути, це прояв його почуття гумору? А ось Міс Роза на вірить в Бога взагалі. Це дуже дивно, так як вона моя хрещена. А мій тато не вірить навіть у існування душі. А ви містер Лоуренс?

ЛОУРЕНС. Я побував в пеклі!

АЙРІС. Ось це цікаво.

ЛОУРЕНС. Я не знаю, у що я вірю.

АЙРІС. Ну, це не обов'язково робить вас атеїстом. Ви просто можете коливатися. Ой, це слово з десяти букв!

ЛОУРЕНС. Мої руки мене не слухаються, як ніби вони не мої.

АЙРІС. Це вам здається. Сподіваюся, що вам не холодно. Я можу принести ковдру, якщо потрібно. А ви знаєте, що у вас на ногах практично немає волосся. Я думаю, що це ознака великого розуму.

ЛОУРЕНС. Ні, якщо їх збривають, то немає.

АЙРІС. От уже ніколи не чула, щоб чоловіки голили ноги. Треба буде написати про це в моєму щоденнику. Я пишу там про все.

Невелика пауза.

ЛОУРЕНС. Навіщо?

АЙРІС. А це ідея мого тата. Він каже, що я задаю дуже багато питань. Він каже, що мені треба їх все записувати, тому що потім я зможу сама на них відповісти. Розкажіть мені трошки про пекло. А ви зустріли там нашого батька Уоллеса? Це був наш парафіяльний священик. Він був дуже суперечливим, але помер від емфіземи.

ЛОУРЕНС. А де, ти сказала, твій батько?

АЙРІС. Як я вам уже сказала -

По сходах спускається Оувен.

Оувен. Я тут.

Пауза.

АЙРІС. Подивися. Абсолютний незнайомець.

ЛОУРЕНС. Сер.

Оувен. Що тут відбувається?

АЙРІС. Я знайшла його на березі.

Оувен. Чесно? Не обманюєш?

ЛОУРЕНС. Так

АЙРІС. Я - ... Я - ... Це містер Лоуренс. Він не відчуває своїх рук.

Оувен. А що ви робите в цьому халаті?

АЙРІС. Це твій.

Оувен. Невже?

АЙРІС. Це ціла історія.

Оувен. Чому ти не даєш йому самому розповісти?

АЙРІС. Мій тато хоче, щоб я дала клятву мовчання.

Оувен. Ніхто не любить десятирічних дітей зі своєю власною думкою

АЙРІС. Особливо коли воно цікавіше, ніж у дорослих

Оувен. Так що ж це за історія?

ЛОУРЕНС. Ваша дочка відібрала у мене всю мою одяг.

Оувен. Вибачте. У мене моторошно болить голова. Вибачте. Що вона зробила?

АЙРІС. Він шукає, де зняти кімнату.

Оувен. Це правда?

ЛОУРЕНС. Мабуть так.

Оувен. Але ви не впевнені?

АЙРІС. Він - поет.

Оувен. Поет.

ЛОУРЕНС. Я тільки схожий.

АЙРІС. І він був в пеклі.

Оувен. Айріс, що ти зробила з його одягом?

АЙРІС. Вона намокла.

Оувен. А чому ваш одяг мокра? Це мені можна знати?

ЛОУРЕНС. Я впав у воду.

Оувен. Невже це правда?

ЛОУРЕНС. Там був дуже сильний туман, сер.

Оувен. Угу?

АЙРІС. Я почула сплеск.

ЛОУРЕНС. Раптом все піді мною зникло. Це було...

Оувен. Айріс, може, ти перестанеш ходити за мною по кімнаті?

АЙРІС. Мій тато - самітник.

Оувен. Значить вам потрібно місце, де жити? Так? Це так?

АЙРІС. Ми можемо помістити містера Лоуренса в кімнату, де жив

містер Лоувел. Це він втік з жінкою.

Оувен. Природно, це неправда. Вибачте. Мені потрібно сісти.

Вибачте. Ви справляєте враження дуже пристойну людину, містер Лоуренс. Дуже приємно, дуже щирого, наскрізь мокрого людини, і до того ж ви ще й поет. це -

ЛОУРЕНС. Та ні…

Оувен. Але боюся, що ми не зможемо вас поселити. Ми просто - просто не зможемо. Знайди мені аспірину. Вибачте. Ми більше не беремо постояльців. Це ...

ЛОУРЕНС. Я знав, що справа саме в цьому.

Оувен. Так - справа саме в цьому. Вибачте.

АЙРІС. А як щодо міс Троянди?

Оувен. Ну, вона практично не постоялець. Вона - друг сім'ї. Так, один, вже дуже давно ... я не можу назвати її мешканцем. Це звучить якось ...

АЙРІС. Вона вважає, що мій тато дуже сексуально привабливий. Що дуже дивно.

Оувен. Пам'ятаєш наше правило - ти не повинна вимовляти слова, в яких число букв більше цифри твого віку.

АЙРІС. ( Лоуренс). Мені заборонено вимовляти слово «екстраординарний» до мого шістнадцятиріччя.

Оувен. Після нього - скільки хочеш. Це буде чудово, правда? ( після паузи). Навіть якби у нас була кімната, а у нас її немає, моя дружина, вона ... вона ... Як би це сказати? вона -

АЙРІС. Нездорова.

Оувен. Вона нездорова. Спасибі, Айріс.

ЛОУРЕНС. Я чув, що вона впала зі сходів і зламала зап'ястя.

Оувен. Взагалі-то це трохи серйозніше, ніж просто перелом.

ЛОУРЕНС. О, вибачте.

Оувен. Це складний перелом. Айріс, припини хоч на хвилину закочувати очі? Піди, подивися, може бути, одяг містера Лоуренса вже висохла. Йому ж жахливо, жахливо хочеться піти. Чи не правда?

ЛОУРЕНС. Мені було приємно з вами.

ЛОУРЕНС. Вона розповіла мені про свою золоту рибку.

АЙРІС. Правда, це трагічний випадок?

ОУВЕН.Да. Ми всі були пригнічені через це.

ЛОУРЕНС. Думаю, що це була особлива рибка. Дуже впливова.

Оувен. Хто?

ЛОУРЕНС. Що?

АЙРІС. Як тільки її спустили в унітаз, американські лінкори кинулися до Гавані. Я думаю, що це не просто збіг

ЛОУРЕНС. Траплялися й більш дивні речі.

Оувен. Траплялися?

ЛОУРЕНС. А що немає?

Оувен. Послухайте, якщо ви не проти, містер Лоуренс, не могли б ви віддати мені мій халат? ( Лоуренс виконує його прохання). І одягнути свій одяг - якщо вона - Зачекайте! Що ви робите? Чи не тут же. Будь ласка. ( Прикриває Лоренса халатом).

Ви що, зовсім? Це ж…

ЛОУРЕНС. Але ви сказали -

Оувен. Я мав на увазі інше - заради Бога - одягніться, будь ласка.

ЛОУРЕНС. Вибачте.

Оувен. О Боже!

АЙРІС. Мій тато трохи ханжа.

Оувен. Ні, я не ханжа.

ЛОУРЕНС. Я розумію.

АЙРІС. Особисто я знаходжу вид чоловічих геніталій дуже розчаровує.

Оувен. Більше не дозволяю тобі ходити на виставку скотарства.

ЛОУРЕНС. Ви і я, ми ж ходили в одну школу або щось в цьому роді?

Оувен. Що?

ЛОУРЕНС. Я вас десь раніше бачив?

Оувен. Сумніваюся. Про що це ви?

ЛОУРЕНС. Що?

Оувен. Про що ви розмовляєте?

ЛОУРЕНС. Знаєте, іноді я пізнаю людей, яких я не зустрічав.

Оувен. Угу.

ЛОУРЕНС. Тому. що іноді навіть найдивніші місця мені здаються знайомими - я виявляю, що я пам'ятаю все, як було, але я думаю, що це просто колізія молекул. І можливостей. Ви так не думаєте? Може бути, це просто електричний імпульс або ще щось. Якісь дроти, які з'єднують щось в передній частині мозку - інше я не можу згадати.

Пауза.

АЙРІС. Мені здається, що з вас вийде блискучий гість.

ЛОУРЕНС. Можна я де-небудь сяду? У мене складається відчуття, що я залучаю занадто багато уваги.

АЙРІС. Почувайтесь як удома.

Оувен. Вибачте. Мені б хотілося поговорити з моєю дочкою наодинці. Якщо ви не заперечуєте, в сусідній кімнаті, якщо ви -

ЛОУРЕНС. В сусідній кімнаті? це -

Оувен. Айріс.

Оувен і АЙРІС йдуть. Лоренс слід за ними.

Оувен. А ви куди йдете?

ЛОУРЕНС. Що?

Оувен. Зачекайте тут.

ЛОУРЕНС. Де?

Оувен. просто -

ЛОУРЕНС. Просто щось?

Оувен. Ми двоє -

ЛОУРЕНС. Зрозумів. Тільки ми двоє. Це хто? Ми?

Оувен. Ні. Ми.

ЛОУРЕНС. ( засмучений). Я не зовсім розумію, де ви хочете, щоб кожен з нас був.

Оувен. Я хочу, щоб ви залишилися. Просто тут. На деякий час. А ми підемо туди.

ЛОУРЕНС. Зрозумів.

Оувен. Добре.

Оувен тягне АЙРІС в іншу кімнату. ЛОУРЕНС покірно стоїть. Через деякий час по сходах спускається СІЛЬВІЯ. Її зап'ясті - в гіпсі. ЛОРЕНС її не помічає. Вона проходить повз, як уві сні.

СІЛЬВІЯ. Вже пізно. Чому ти не йдеш вгору спати? ( іде).

Містер Лоуренс обертається, але нікого не виявляє. Прямує до сходів. СІЛЬВІЯ обертається і спостерігає за ним. АЙРІС і Оувен повертаються на кухню. СІЛЬВІЯ дивиться на Оувена. АЙРІС звертається до публіки.

АЙРІС. Іноді відбуваються загадкові явища. І ви повинні цьому просто вірити. У католицькій церкві, щоб зрозуміти, що таке Свята Трійця зазвичай починають вчити з самого простого, наприклад, зі святою Бернадетт.

Світло на сцені змінюється. Ранок. АЙРІС вішає на голову рушник, як черниця. По радіо передають інформацію про Карибську кризу.

Її відвідала Діва Марія і дала їй шматочок паперу, на якому було важлива інформація, Яку побачив Папа, але він був так вражений, що сказав, що він ніколи не прочитає цього вголос. Нікому.

АЙРІС готує каву для ЛОУРЕНСА. Він дуже любить цукор.

АЙРІС. Міс Роза говорить, що вона знає, що там було написано. Дата кінця світу.

ЛОУРЕНС. Це правда?

СІЛЬВІЯ вимикає радіо.

АЙРІС. А один раз вона сказала, що продасть душу за шоколадну пляшечку з лікером. І це нікого і не здивувало.

СІЛЬВІЯ. Це ... цукор, містер ЛОУРЕНС.

ЛОУРЕНС. Так про що це я говорив?

СІЛЬВІЯ. По-моєму ви нічого не говорили. Це я сказала, що це цукор.

ЛОУРЕНС. О ..

Пауза.

ЛОУРЕНС. І що ж я сказав?

АЙРІС. А іноді, перед тим як піти на роботу, вона пропускає пару чарочок з пляшки, яку вона ховає в шафі. Мені не хочеться бути неввічливою, але вона робить це тільки після того, як покрасит губи.

СІЛЬВІЯ. Вона все це вигадує.

АЙРІС. Чому це я повинна вигадувати такі речі?

АЙРІС. Це революція в приготуванні кави! Містер Лоуренс, а чому ви сьогодні зголили свої вуса?

СІЛЬВІЯ. Цікавість згубила кішку. Чи не правда, містер Лоуренс?

ЛОУРЕНС. Просіть, але я не -

АЙРІС. Я думаю, що в раковині були волосся з пахв міс Троянди.

СІЛЬВІЯ. Котра зараз година?

АЙРІС. Вона, як правило, не обполоснула раковину. Хочете ще кави, містер Лоуренс?

ЛОУРЕНС. Звісно.

АЙРІС. Я п'ю тільки чорний.

СІЛЬВІЯ. Чому ти сьогодні не пішла в школу?

АЙРІС. Сестра Анамельда каже, що мені слід відмовитися від Буддизму повністю, і тільки після цього мені можна буде повернутися в школу.

СІЛЬВІЯ. Іншими словами, ти не зробила уроки.

АЙРІС. Містер Лоуренс, а ви знаєте, що таке Зен?

СІЛЬВІЯ. Тобі здається, що він східна людина?

АЙРІС. У нас якось жив китаєць, він палив в тарілці ладан.

СІЛЬВІЯ. Бідний.

АЙРІС. Чули б ви, як він вимовляв слово «хризантема». - хрізьянтанціема.

СІЛЬВІЯ. Айріс!

АЙРІС. Ми спеціально купували їх оберемками, щоб потім послухати, як він це вимовляє.

ЛОУРЕНС. хризантеми

АЙРІС. Хризантеми.

СІЛЬВІЯ. Він так багато працював, щоб привезти сюди дружину і сина. Він хотів жити в будиночку десь в долині і розводити курчат на маленькій фермі.

АЙРІС. Яке у вас цікаве клеймо.

ЛОУРЕНС. Дякую.

СІЛЬВІЯ. Деякі люди не люблять іммігрантів. А я люблю. Кожну нову хвилю. Вони, як кільця на дереві. Айріс, я впевнена, що містер Лоуренс знає, що у нього цікаве клеймо.

АЙРІС. Це просто неймовірно.

СІЛЬВІЯ. Вас вона дратує?

ЛОУРЕНС. Ні, мене дратує тільки радіо.

СІЛЬВІЯ. А воно не включено.

Пауза.

ЛОУРЕНС. Так.

АЙРІС. Містер Лоуренс - поет.

СІЛЬВІЯ. Про?

ЛОУРЕНС. Так кажуть.

АЙРІС. Звичайно, я розповіла йому про Амаля.

ЛОУРЕНС. Так.

СІЛЬВІЯ. Про цю дурну рибу. Вона тягала цю чортову рибу з собою всюди. Навіть на месу.

АЙРІС. Ти сказала «чортову».

СІЛЬВІЯ. Ні. Я не говорила!

АЙРІС. Містер Лоуренс, я його любила.

ЛОУРЕНС. А що, не можна завести іншу?

АЙРІС. ( драматично похитуючись). О ні. Я б не змогла цього зробити, просто не змогла б. Це було б занадто смішно.

СІЛЬВІЯ. Ну, просто божевільна. Бідна міс Роза боїться її до смерті.

АЙРІС. Тому, що вона боїться, що я розкрию її секрет. Адже вона пов'язана з дияволом.

СІЛЬВІЯ. Ні, не пов'язана.

АЙРІС. Вона приймає лавандові ванни, щоб не пахнути Сатаною. Це ти мені сказала.

СІЛЬВІЯ. Зніми це рушник з голови.

АЙРІС. Цей запах схожий на запах риб'ячих кишок.

ЛОУРЕНС. Я цього не знав.

АЙРІС. Вона весь час намагається спокусити мого тата. Ви б бачили, як вони себе вели на Новий рік. Це було огидно.

СІЛЬВІЯ. Може бути, хочете поснідати, містер Лоуренс? Правда я нічого особливого не можу приготувати однією лівою рукою, так я особливо цим ніколи і не займалася.

АЙРІС. Мама, ти що, вже фліртуєш?

ЛОУРЕНС. Може бути, мені піти?

АЙРІС. Не треба.

СІЛЬВІЯ. Куди?

АЙРІС. Ви не можете піти.

СІЛЬВІЯ. А як щодо вашого одягу?

З'являється Оувен.

Оувен. Якщо людина хоче піти, недобре його утримувати.

СІЛЬВІЯ. Йому ніде жити.

АЙРІС. Це ж трагічно

Оувен. А ти що тут робиш?

СІЛЬВІЯ. Вели їй піти в школу. ( Іде на кухню).

Оувен. Йди в школу.

Реакції на його команду немає. АЙРІС злегка кашляє - штучно.

Оувен. Бачу, що моя дружина відчуває себе набагато краще сьогодні. Ви надаєте на неї позитивний вплив. Одяг ще не висохла?

АЙРІС. Хтось свиснув її з мотузки, на якій вона сушилася. Коли-небудь ці чудеса закінчаться?

Оувен. Це правда?

АЙРІС. А мама сказала, що йому твій халат йде більше, ніж тобі. ( Пауза).Мій тато ніколи не голиться.

Оувен. Айріс, йди в школу.

АЙРІС. У мене пневмонія.

Оувен. Це правда?

АЙРІС. Сестра Анамельда сказала, що я єретичку.

Оувен. Галілей теж був єретиком.

АЙРІС. Містер Лоуренс повинен пообіцяти мені, що він буде тут, коли я повернуся.

Оувен. Я впевнений, що у нього є цікавіші заняття, ніж стирчати тут цілий день. ( Не підводячи очей). А куди це ви прямуєте, уточніть!

ЛОУРЕНС. Куди прямую? Прямую.

АЙРІС. Ви можете залишитися у нас, природно.

Оувен. Не може. Він не може.

АЙРІС. Чому?

Оувен. Тому що.

АЙРІС. Тому що - Це не відповідь.

Оувен. Хто сказав, що це не відповідь?

АЙРІС. Ти сказав.

Оувен. О, ти раптом стала слухати.

АЙРІС. Він сказав «Тому що - це не відповідь», а я сказала «Чому», а він сказав «Тому що».

Оувен. Люди повинні пристосовуватися до життя. Чи не правда, містер Лоуренс? Хто знає? Може бути йому призначено відвідування стоматолога?

АЙРІС. Правда, тато. Як банально.

Входить СІЛЬВІЯ зі сніданком.

Оувен. Чи не вживай це слово.

АЙРІС. Але в ньому адже всього вісім букв!

Оувен. Ти ж не розумієш, що воно означає.

СІЛЬВІЯ. Ви повинні йти до зубного, містер Лоуренс?

ЛОУРЕНС. Про це ні слова. Мої зуби -

Оувен. Я просто так сказав. Він же не може бродити тут до нескінченності в моєму халаті.

СІЛЬВІЯ. Він може надіти що-небудь інше з твоїх речей.

Оувен. Вони - навряд чи - вони йому не підійдуть за розміром -

СІЛЬВІЯ. Але ти ж їх все одно не носиш.

Оувен. Ношу. Обов'язково - ношу. Я -

АЙРІС. Містер Лоуренсу треба знайти роботу на консервній фабриці.

ЛОУРЕНС. На консервній фабриці?

СІЛЬВІЯ. Це гарна ідея.

Оувен. Консервна? Фабрика?

ЛОУРЕНСА пересмикує.

СІЛЬВІЯ. Людині потрібно постійне заняття. Інакше - що може трапитися?

Оувен. Я не знаю. Що може трапитись?

СІЛЬВІЯ. Він втратить відчуття сенсу життя.

Оувен. Невже? Сенс життя? Звідти ти це взяла? З журналу Рідерс Дайджест?

З Ільва. Коли людина втрачає сенс життя - це трагедія.

Оувен. Це трагічно.

СІЛЬВІЯ. Поснідаєте?

Оувен. Ні дякую.

СІЛЬВІЯ. Чи не тебе запитують.

Оувен. Тоді я з'їм тост.

СІЛЬВІЯ. Зроби його сам. У мене зламано зап'ястя.

Музика.

АЙРІС. (Поки інші йдуть). Мій тато ні крапельки не задоволений. Як і більшості людей, йому б хотілося, щоб все було так, як завжди.

Пауза.

Проблема в тому, що так ніколи не буває.

З'являється РОЗА. Вона курить і читає журнал.

РОЗА. Для роботи на заводі по упаковці риби потрібні певні навички, ти ж знаєш.

АЙРІС. Я зибила. А які навички?

РОЗА. До речі, такого поняття як доля, не існує.

АЙРІС. Звідки Ви знаєте?

РОЗА. З досвіду. Якщо ти хочеш, щоб у тебе були друзі, дорогенька, ти повинна працювати над свій популярністю, а не тинятися вночі з волоцюгами по пляжам.

АЙРІС. А я і так популярна.

РОЗА. Та що ти?

АЙРІС. Я граю в шкільному оркестрі, щоб ви знали.

РОЗА. Якщо ти постукувати по трикутнику в оркестрі, у тебе друзів не додасться

АЙРІС. Це батько придумав.

РОЗА. Коли я була в твоєму віці, я вчилася грати на фаготі. Чоловіки реагують тільки на те, що звучить голосніше, ніж вони.

АЙРІС. Містер Лоуренс - не просто мій друг.

РОЗА. Ні?

АЙРІС. Ви помітили, як широко в нього посаджені очі?

РОЗА. Я його взагалі не бачила.

АЙРІС. Мама називає його «незбагненний містер Лоуренс».

РОЗА. Ще б.

АЙРІС. Я подумала, що вам має бути сумно, що мама не поїхала на якийсь час. Тому що ви таємно закохані в мого тата. Для вас це було б дуже добре.

РОЗА. Він - не мій тип чоловіка.

АЙРІС. А пам'ятаєте той свято Нового року, коли ви передали йому апельсин. Мені не хочеться говорити вам, але це було принизливо, і все це відчули.

РОЗА. Ось що буває, коли ти по-часу не вирушаєш спати.

АЙРІС. Сестра Анамельда каже, що розлучення - це один з головних гріхів. Тому, якщо ви займаєтеся сексом з католиком, навіть якщо він живе окремо від дружини, це все одно вважається перелюбством. Якщо вона вмирає, тоді це нормально. І тому подібне. Правда, коли він потрапить на небо, він повинен буде повертатися до своєї першої дружини по крайней три рази в тиждень. Зробити вам коктейль?

РОЗА. Останній раз ти мені зробила такий коктейль, що у мене волосся розпрямилися. І ти поклала мені мало льоду.

АЙРІС. А чому ви носите таку зачіску - підбираєте волосся наверх? А правда, як мама каже, що ви безнадійно застрягли у військовому часу?

РОЗА. Послухай, тобі не треба робити уроки?

АЙРІС. Взагалі-то це одна з переваг атомної атаки, міс Роза.

РОЗА. А я можу сказати ще про одну перевагу.

АЙРІС. Я теж. Нам всім доведеться спуститися в притулок. Ось уявіть. Ми всі набьемся туди. Буде тісно. Наші ноги будуть стикатися. Ваші і мого тата. Мами і містера Лоуренса. Подивіться тільки, як вона на нього дивиться. Не те, щоб з огидою, або як-небудь ще. Просто дивиться і все. Я думаю, що вона знає.

РОЗА. Що?

АЙРІС. В даний час я не хочу нічого до цього додати.

РОЗА. Невже?

АЙРІС. Мені треба спочатку провести додаткове розслідування.

АЙРІС. Повірте мені. Я знаю.

РОЗА. Ти ж не хочеш втратити руку.

АЙРІС. А ви де-небудь пахнете свіжої тріскою? (П ауза).Вибачте. ( тікає.)

РОЗА нюхає свою руку. Йде налити собі що-небудь випити. Непомітно входить ЛОУРЕНС і спостерігає за нею. В одній руці у нього ножиці, а в іншій - вирізка з газети, яку він кладе собі в кишеню. Вона повертається, бачить його і вивчає.

ЛОУРЕНС. Мадам.

РОЗА. Новий мешканець. А очі у вас зовсім не так вже широко посаджені.

ЛОУРЕНС. Дякую вам.

РОЗА. Моя кімната - прямо через хол. Міс Роза. Може бути, я скажу вам своє перше ім'я, коли ми познайомимося ближче. ( мовчання). Вівіан. Хочете віскі або джин?

ЛОУРЕНС. Про - Ок.

РОЗА. Напевно, ця симпатична дівчинка багато що розповіла вам про мене.

ЛОУРЕНС. Хто?

РОЗА. Дівчинка. Вона любить складати історії. Для розваги. Якби мене запитали, я б сказала, що їм потрібно купити телевізор. Сумна правда полягає в тому, що вони не можуть собі цього дозволити. Він не може працювати, бідолаха, а вона розносить газети.

ЛОУРЕНС. Де ми зустрічалися?

РОЗА. Не думаю, що ми взагалі зустрічалися. ( Вона простягає йому склянка). На вас адже не ваші штани, так?

ЛОУРЕНС. Так, це не мої.

РОЗА. Угу.

Пауза. Вона закурює.

ЛОУРЕНС. Чи не - а що тепер має відбутися?

РОЗА. Я впевнена, що якщо ми простоїмо тут якийсь час, що-небудь прийде нам в голову.

ЛОУРЕНС. А можна одну?

РОЗА. Сигарету?

ЛОУРЕНС. Будь ласка.

РОЗА. Звичайно милий.

ЛОУРЕНС. Зазвичай я не курю, але ви так красиво це робите ( пауза).

РОЗА. Дякую.

ЛОУРЕНС випиває до дна.

РОЗА. Ого.

ЛОУРЕНС. Поступово я починаю відчувати себе тут, як вдома.

РОЗА. Звісно.

ЛОУРЕНС. Але зараз мені трохи не по собі. Знаєте чому? Ці стіни. Вони схожі на ... На ...

РОЗА. Хіба?

ЛОУРЕНС. Так.

РОЗА. Розслабтеся.

Пауза. Він намагається палити

ЛОУРЕНС. Сподіваюся знайти роботу на рибній фабриці.

РОЗА. Розумію.

ЛОУРЕНС. Але взагалі-то я не знайомий з такою роботою.

РОЗА. Не знайомі?

ЛОУРЕНС. Там потрібно носити сіточку на волоссі, хоча я розумію, що цього вимагає професія.

РОЗА. У цьому набагато більше сенсу.

ЛОУРЕНС. Правильно, але якого?

РОЗА. А ви звідки, якщо уточнити?

ЛОУРЕНС. О, я думаю, звідусіль. На схід звідси. На північ звідси. З інших місць, теж. З холодних місць. Інших - ну ви розумієте -

РОЗА. Правильно.

ЛОУРЕНС. З місць ....

РОЗА. Правильно.

ЛОУРЕНС. З місця, звідки я поїхав, а вони мене не - ні ...

РОЗА, Що сталося?

ЛОУРЕНС. Мені трохи ...

РОЗА. Може бути це через сигарети? ( Відбирає у нього сигарету і гасить її).

ЛОУРЕНС. О.

РОЗА. Може бути, вам варто було б почати з більш слабкого сорти і потім поступово переходити на міцний.

ЛОУРЕНС. Вибачте мене, мадам. ( збирається йти). Я збираюся піти наверх, в свою кімнату, якщо ви не заперечуєте, і прийняти перпендикулярне положення.

РОЗА. Це моя спеціальність, містер Лоуренс. Я брала кров для Червоного Хреста. ( Допомагає йому піти).

АЙРІС. ( З'являючись з-за рогу). Звичайно, вона намагається спокусити його душу. На щастя, коли вона його привела в його кімнату і спробувала роздягнути, він, з наполовину спущеними штанами, відключився.

СІЛЬВІЯ. Для Червоного Хреста?

АЙРІС. Не хвилюйся, нічого не сталося.

СІЛЬВІЯ. Я нічого не питала. Або питала?

Оувен. ( з'являючись). У цій людині є щось таке, не зовсім правильне. Мені просто -

СІЛЬВІЯ. Єдине, за чим вона коли-небудь доглядала, це випивка. Тільки не будеш говорити це іншим.

АЙРІС. А куди все дівається, коли змивається вода в унітазі?

Оувен. У каналізацію

СІЛЬВІЯ. Він не пробув тут і півдня, а вона вже встигла його роздягнути.

АЙРІС. А куди йде каналізація?

СІЛЬВІЯ. У морі.

Оувен. Він уже був роздягнений, коли з'явився.

АЙРІС. А пам'ятаєте, яке клеймо було у моїй рибки Амаля на голові? У містера Лоуренса точно таке ж на шиї. На тому ж самому місці. Ні, не на тому ж самому, адже у риб немає шиї.

СІЛЬВІЯ. Що?

АЙРІС. Мені що, сказати це по складах?

СІЛЬВІЯ. Іди куди-небудь!

Оувен. Думаєте, що він може виявитися втік з психіатричної лікарні? Це просто питання.

АЙРІС. А ви хіба самі не бачите?

Оувен. Він ... трохи ... трохи ...

СІЛЬВІЯ. Трохи що?

Оувен. Екстраординарний.

СІЛЬВІЯ. Це частина його чарівності.

Оувен. Чарівність. Ось це виявляється, що. Я не -

АЙРІС. А пам'ятаєш, ти сказав, що в ньому є щось підозріле.

Оувен. І все ж не зашкодило б зателефонувати до деяких - ну ви розумієте - до місцевих ...

СІЛЬВІЯ. Куди?

Оувен. Психушки.

СІЛЬВІЯ. Оувен, не всякий дивна людина божевільний. ( Дивиться на АЙРІС).

АЙРІС. А міс Роза, яка взяла його наверх, сказала, що він виглядав хворим.

СІЛЬВІЯ. Він поет.

Оувен. Поет Роберт Сервіс, наприклад, ніколи не падав у воду з кінця причалу.

АЙРІС, завмерши, слухає

СІЛЬВІЯ. Що ти можеш про це знати? Ти хоч раз написав вірші?

Оувен. А він?

СІЛЬВІЯ. Ти кинув лише один погляд на людину і вже

вирішив, що він тобі не подобається.

Оувен. А навіщо мені писати вірші?

СІЛЬВІЯ. А чому б і ні?

Оувен. І, до речі, як ось це називається?

СІЛЬВІЯ. Що?

Оувен. Ось це.

СІЛЬВІЯ. Що?

Оувен. Ось це.

СІЛЬВІЇ. Стіл?

Оувен. Ось це. Що може звучати більш поетично, ніж слово «ромбоїд»?

СІЛЬВІЯ. Здається, на кухні щось горить. ( Піднімається і йде до кухні).

Оувен. Точно. Я знаю що.

СІЛЬВІЯ. ( зупиняється). Геометрія - це прекрасно, Оувен. але

що ти хочеш досягти? У реальному світі?

Оувен. Досягти? Їй-богу, я й не знав, що ми всі повинні чого-

АЙРІС. А є такий підручник?

Оувен. Чому б мені не піти на рибну фабрику і не надійти

на роботу? Адже це робота, повна сенсу.

СІЛЬВІЯ. Чому твій батько залишив тобі цей будинок?

Оувен. Я досить набачився реальному житті.

СІЛЬВІЯ. Багато чоловіків поїхали в інші країни. І багато

повернулися.

Оувен. Думаєш, у мене немає амбіцій? Сильних бажань?

СІЛЬВІЯ. Коли ти в останній раз встав до дванадцяти?

Оувен. Щоб побачити тебе розібраної на шматки? Чи не

дивно, що я так довго сплю.

СІЛЬВІЯ. Пробач.

Оувен. Ти взяла мою валізу.

СІЛЬВІЯ. Пробач.

Оувен. Ти підеш, і, у мене нічого не залишиться.

СІЛЬВІЯ. У тебе є цей будинок ....

Оувен. Сільвія.

СІЛЬВІЯ. В даний час у мене зламано зап'ястя. Тому мені

важко упаковувати валізу.

АЙРІС. А він ще не розпакований.

СІЛЬВІЯ. Айріс.

Оувен. Будь ласка.

СІЛЬВІЯ. Я не хочу про це говорити.

Оувен. Про що?

СІЛЬВІЯ. «Я йду або я залишаюся»

Оувен. Я не хочу про це розмовляти.

СІЛЬВІЯ. Звичайно, не хочеш.

Оувен. А ти що хочеш?

СІЬВІЯ. Ні.

Оувен. Тоді чому ми розмовляємо?

СІЛЬВІЯ. Ми не розмовляємо.

Оувен. Ми не розмовляємо?

Сільвія. Ми не розмовляємо.

Оувен. Гаразд.

СІЛЬВІЯ. Гаразд.

АЙРІС. Гаразд.

Вони всі дивляться один на одного. Музика. «Strangers in the night». Зверху тихо визирає ЛОУРЕНС. РОЗА знову збирається йти.

РОЗА. Він може бути, крім усього іншого, російським шпигуном.

АЙРІС. Може.

РОЗА. Лоуренс! Що це за ім'я - Лоуренс!

АЙРІС. Але це не російське ім'я.

РОЗА. Та він і не став би користуватися своїм російським ім'ям.

Оувен. А що сталося з його одягом? Ось це я б хотів дізнатися!

РОЗА. Він мало говорить.

СІЛЬВІЯ. Можна знайти багато пояснень появи голого чоловіка в розпал ночі. ( пауза). Вибачте. ( Іди).

РОЗА. Його могла висадити на берег підводний човен. Так часто робиться.

АЙРІС. Часто?

Оувен. А за чим йому тут шпигувати?

РОЗА. Це велике питання, так? Якщо я комусь знадоблюся, я буду в Асоціації ветеранів

РОЗА йде.

АЙРІС. Намагайтеся пити менше, міс Роза. Мама каже, що від цього ви стаєте нерозбірливі в зв'язках.

Світло змінюється. Тепер вона звертається до залу.

Кожній вечір міс Роза йде в Асоціацію ветеранів, щоб випити віскі або елю за день перемоги в Європі і пообніматься з ветеранами. День за днем \u200b\u200b... Знову і знову. А між тим, ось моя мама, вона нікуди не ходить. Вона ще цього не усвідомила, але цей містер Лоуренс навів порядок і повернув все на свої місця. Навіть Хрущов замислювався над своїми рішеннями.

СІЛЬВІЯ. Припини!

АЙРІС. Значить, ти не віриш в реінкарнацію?

СІЛЬВІЯ. Ти хочеш, щоб тебе відлучили від церкви?

АЙРІС. Мартін Лютер Кінг був відлучений від церкви.

СІЛЬВІЯ. Це тобі сказав твій батько?

АЙРІС. Мамо. ( Намагається покласти голову на коліна матері).

СІЛЬВІЯ. Перестань поводитися по-дитячому.

АЙРІС. А я ще дитина.

СІЛЬВІЯ. А якщо чесно? (З амечает щось). Що це?

АЙРІС. Що?

СІЛЬВІЯ. Стривай.

АЙРІС. Не чіпай.

СІЛЬВІЯ. Ти що, знову вистригла собі волосся? У тебе прямо посередині маленька лисина.

АЙРІС. Це ознака інтелекту.

СІЛЬВІЯ. До речі, я переговорила з сестрою Ліліан цього ранку. Вона каже, що ти всім розповідаєш всякі безглузді історії.

АЙРІС. Більш безглузді, ніж непорочне зачаття?

СІЛЬВІЯ. Злазь, ти вже велика дівчинка.

АЙРІС. Мама, а ти знаєш, що він знаходиться у ванній вже більше години?

СІЛЬВІЯ. Ну і що?

АЙРІС. Може бути, він не знає, як впоратися там з чимось.

СІЛЬВІЯ. Ну, не може ж він спустити себе в унітаз.

Пауза.

АЙРІС. ( В сторону). Вона не розуміє, що тут відбувається. У неї не викликало ніякого занепокоєння навіть те, як він сьогодні їв свою вечерю. І, звичайно ж, вона його перегодували. Це звичайна помилка, коли доглядаєш за золотими рибками.

Входить ЛОУРЕНС.

АЙРІС. З вами все в порядку, містер Лоуренс?

ЛОУРЕНС. А що?

АЙРІС. Ми страшенно хвилювалися про вас. Особливо моя мама.

СІЛЬВІЯ. Ні, я не турбувалася

ЛОУРЕНС. Я ніяк не міг включити фен.

СІЛЬВІЯ. Фен?

АЙРІС. Це тому, що там немає ніякого фена.

Пауза.

ЛОУРЕНС. О. Шкода, що я цього не знав.

СІЛЬВІЯ. Що ви зробили з вашими бровами?

АЙРІС. Містер Лоуренс, ви з кожною хвилиною стаєте все більш привабливим чоловіком.

ЛОУРЕНС. Що, це дуже?

СІЛЬВІЯ. Чого?

ЛОУРЕНС. Те, що я зробив -

СІЛЬВІЯ. Вибачте?

ЛОУРЕНС. А це - у вас - цікава книжка, мадам?

СІЛЬВІЯ. Що? Ось ця?

АЙРІС. Моя мама тільки вдає, що читає.

СІЛЬВІЯ. Я ніяк не можу закінчити першу сторінку.

ЛОУРЕНС. Це щось загадкове?

ЛОУРЕНС. Колись я теж читав, але ви ж знаєте, що таке слова.

СІЛЬВІЯ. Я не можу терпіти, мені хочеться знати, чим все скінчиться. А для деяких все завжди закінчується погано ...

Пауза. Він дивиться на неї з великою цікавістю.

АЙРІС. А скільки часу ви можете не дихати під водою, містер Лоуренс?

СІЛЬВІЯ, Слухай, у тебе, здається, залишилися недороблені уроки?

АЙРІС. Мені здається, мама, що я тобі вже про це говорила, у мене немає ніякого інтересу до академічної кар'єрі. Я поїду в Тибет.

СІЛЬВІЯ. Ти сідала сьогодні за інструмент?

АЙРІС. Зробити кому-небудь «йоржа»?

ЛОУРЕНС. Мені - так, будь ласка.

СІЛЬВІЯ. Мені нема.

ЛОУРЕНС. Мені нема.

Довга пауза. СІЛЬВІЯ і ЛОУРЕНС дивляться один на одного. АЙРІС спостерігає.

ЛОУРЕНС. У Тибет?

СІЛЬВІЯ. Там, на березі, живуть два старих смердючих рибалки. Один з них сліпий, а інший в жіночій капелюсі. Вона весь час бовтається там і опікується їх, і вони вкладають їй в голову дурні думки. А у неї і своїх дурниць в голові більш ніж достатньо.

АЙРІС. Містер Лоуренс вірить в реінкарнацію. Правда, містер Лоуренс?

ЛОУРЕНС. Мені здається, що це не погана ідея.

СІЛЬВІЯ. Чи не погана? Мені здається, що це дуже хороша ідея.

АЙРІС. Католику можна вірити тільки в рай, містер Лоуренс. Але кому ж хочеться проводити вічність, наприклад, з римським папою?

СІЛЬВІЯ. Я думаю, що кожен заслуговує шанс ще на одне життя.

ЛОУРЕНС. Щоб реабілітуватися.

СІЛЬВІЯ. Це правильно.

ЛОУРЕНС. Що ви маєте на увазі? Я просто так сказав.

СІЛЬВІЯ. Правильно сказали.

ЛОУРЕНС. Але ви і так ... як би сама досконалість, така, якою ви є ... Мені так здається, мадам.

СІЛЬВІЯ. Тому що ви мене не знаєте.

ЛОУРЕНС. Правда?

входить Оувен і йде до своєї дошці.

СІЛЬВІЯ. Я б хотіла повернутися сюди, як ... як ... Я б хотіла повернутися як ...

Оувен. Хто тут вирізав з паперу?

СІЛЬВІЯ. Я б просто хотіла повернутися, містер Лоуренс.

СІЛЬВІЯ йде.

Оувен. В чому справа? Куди вона пішла?

АЙРІС. Коли вона помре ...

Оувен. Помре?

Він дивиться на них крізь дірку, вирізану у папері.

АЙРІС. А я, в своєму наступному житті, повернуся членом Королівської родини.

Оувен. Моя дочка, напевно, витягла не той кінець палички, містер Лоуренс. При народженні її переплутали з принцесою Анною.

АЙРІС. Це ж трагічно, правда? Але я не стала через це менше любити своїх батьків. Насправді, я навіть полюбила їх сильніше. Бідолахи. Уявіть собі - прожити все своє життя в мебльованих кімнатах поруч з консервної фабрики.

Оувен. Так, уявіть собі.

АЙРІС. Можна я помацав вашу шкіру?

ЛОУРЕНС. Давай.

АЙРІС. Адже вона луската, так?

Оувен. Іди-но ти спати. Ми всі з тобою станемо божевільними. Вибачте. Я не мав на увазі справжніми божевільними. Я висловився фігурально.

АЙРІС. Щоб ти знав, тепер я лягаю спати за новим розкладом.

Оувен. Ти ж знаєш, що відбувається, коли маленькі дівчатка не досипають. Їх шкіра морщиться і відшаровується. Якщо не віриш моїм словам, подивися сама.

АЙРІС. Я дивилася.

Оувен. Ось і дій, поки є шанс.

Пауза.

АЙРІС. Мені потрібно буде поговорити з вами вранці, містер Лоуренс. За одну важливу проблему, що стосується вашого минулого.

ЛОУРЕНС блідне.

АЙРІС. Всім спокійної ночі. ( іде).

Оувен. Я вважаю, що нам не треба було виписувати енциклопедію. Який толк бути батьком і не мати можливості дезінформувати свою дитину?

АЙРІС. ( З'являючись знову і звертаючись до глядачів). Я повинна буду наглядати за містером Лоуренсом. Мені здається, що він ніяк не пристосовується до життя в кисневому середовищі.

ЛОУРЕНС. Чому ви малюєте всі ці форми?

Оувен. У мене нав'язлива ідея мати справу з ангелами. Це свідчить про мою соціальної деградації.

ЛОУРЕНС. Вони дуже красиві. В чомусь.

Оувен. Дякую.

Пауза.

Оувен. З тих пір, як ви тут з'явилися, ви нам нічого не розповіли про себе.

ЛОУРЕНС. Чи не розповів.

Мовчання.

Оувен. Іноді найбільше можна розчаруватися в людині, коли дізнаєшся про нього правду.

Пауза.

У наші дні це просто якась епідемія цікавості. І я не скажу, що це жага знань. Ні. Це не пошуки відповідей на великі питання. Які б вони не були. Це інтерес до банальних подробиць. «Вона - так чи ні?». «Він втік з психіатричної лікарні?». Безглуздо, дуже безглуздо. Ось навіщо ви сказали моєї дочки, що ви були в пеклі? ( пауза). Ви там стикалися з таким поняттям, як наручники?

ЛОУРЕНС. ( підходячи ближче). Ви колись вивчали фізику.

Оувен. Та ні. Мене відрахували. Крім слабкого інтересу до геометрії, у мене не було ніяких схильностей. Ні до чого. Я пішов з коледжу і пішов в армію.

ЛОУРЕНС чіпає картину Оувена.

Оувен. Будь ласка, не чіпайте ...

ЛОУРЕНС прибирає руку.

ЛОУРЕНС. Це схоже на спинний хребет. Я думаю. Або на якусь в'язницю. Тут ось решітки.

ОВЕН. Взагалі-то я не задумував нічого конкретного.

ЛОУРЕНС. Я чув, ви були поранені.

Оувен. Ага. Мені ніколи не вдавалася перезарядити рушницю. Я був поранений при перезарядці - це була офіційна версія - люди розповідають, як самі стріляли собі в ногу - але я - єс, сер - я ... і потім просидів до кінця війни на морфії. Це фантастика, але я не знав, що війна скінчилася до 1946 року, поки мене не нагородили за хоробрість. Нічого собі, так? А ви - ви трохи користуєтеся косметикою, як я бачу?

Рука Лоренсо переміщається з картини на обличчя Оувена.

Оувен. Ви що? Містер Лоуренс, що ви? Мені здається ... це ... Можливо, для мене це занадто - поетично ...

ЛОУРЕНС прибирає свою руку, принижений своєю поведінкою.

ЛОУРЕНС. Ваші очі, сер.

Оувен. Угу.

ЛОУРЕНС . Я помітив, що вони виблискують якось сумно.

Оувен. Виблискують?

ЛОУРЕНС. Що, не підходящий слово? Я іноді не розумію, що таке слово і що таке не слово.

Оувен. Це ... Це - слово.

ЛОУРЕНС. Що ж ви намагаєтеся намалювати, сер?

Оувен. Я не знаю. Насправді. Це щось абстрактне - знаєте, просто лінії.

ЛОУРЕНС. Лінії?

Оувен. Лінії. Просто ...

ЛОУРЕНС. Скажіть мені, чому ви такий сумний.

Оувен. Сумний? Ні. Я не сумний. Я і не щасливий. Звісно. Але навряд чи ...

Пауза.Оувен. Я знаходжу щасливих людей підозрілими. Моя дружина - щаслива людина від природи. Була. Мене завжди дратувало, що вона бачить світлу сторону у всьому. Але, коли вона прожила зі мною досить довго, вона зрозуміла, що цього немає. Тут немає. В даний час немає.

ЛОУРЕНС. А чому ж ви тоді не тікаєте?

Оувен. Це питання - питання - власної організованості. Не можна ж ось так просто, раз-два - і ... Крім того, я не думаю, що втеча ... Містер Лоуренс, насправді, що вам потрібно? Від нас? Вам же не просто треба місце, де можна зупинитися. А що ще?

ЛОУРЕНС. Я люблю бути частиною якогось цілого ... .яке ще не -

Оувен. Яке ще не ... що?

ЛОУРЕНС. Не я...

Оувен. І що ж це?

ЛОУРЕНС відступає. музика.

Оувен. Що трапилося?

ЛОУРЕНС. Все рухається. Схоже на те.

Оувен. Рухається?

ЛОУРЕНС. А що, чи не так?

АЙРІС. ( читає енциклопедію). Цей зовнішній орган, розташований по всій довжині тіла і голови, підказує рибам, що відбувається навколо них, навіть, якщо вони цього не бачать. Це так звана система латеральної, тобто бічної лінії. Це, як шосте відчуття. Воно допомагає рибі відчувати рух, коли вона пливе і допомагає їй орієнтуватися. Воно складається з сенсорів, схожих на волоски. ( В сторону). Містер Лоуренс ні в якому разі не повинен був голити свої вуса.

ЛОУРЕНС. Мені треба - піти куди-небудь - і ... що?

Оувен. Містер Лоуренс?

ЛОУРЕНС йде, Оувен спостерігає за ним. Входить СІЛЬВІЯ.

СІЛЬВІЯ. Що ви збираєтесь робити?

Включає радіо. звучить музика.

Де наш гість?

Оувен. Що?

СІЛЬВІЯ. Загадковий містер Лоуренс.

Оувен. Зараз подивимося. Правильно. У нього дах поїхав.

СІЛЬВІЯ. Що ти маєш на увазі?

Оувен. Коли я бачив його востаннє, він бурмотів щось нескладне, хм - і був неадекватно ніжний.

СІЛЬВІЯ. Так про що ти говориш?

Оувен. Він ... він мене чіпав.

СІЛЬВІЯ. Де?

Оувен. Не там.

СІЛЬВІЯ. Він дуже невимушений.

Оувен. Він?

СІЛЬВІЯ. А мені це подобається.

Оувен. Чому? Раніше тобі це ніколи не подобалося. Невимушена? Ти ж була абсолютно щаслива до - коли це було? До вчорашнього дня.

СІЛЬВІЯ. Чому ти так думаєш?

Оувен. Ну, задоволена. Задоволена.

СІЛЬВІЯ. І задоволеною я не була.

Оувен. Сільвія, я не міг підібрати слово, Умиротворена?

СІЛЬВІЯ. -

Оувен. Якась ти ж була? ( пауза). Протягом дванадцяти років.

СІЛЬВІЯ. Я не знаю, яка я була. Я про це не думаю. Адже знаєш, як це буває, коли ні про що не думаєш? Взагалі ні про що! А потім раптом «бліпи!». І ти починаєш думати про це.

Оувен. «Бліпи»?

СІЛЬВІЯ. Неначе лопається маленький пухирець. Ну не знаю. Оувен. Взагалі-то, коли міхур, тоді швидше «блуп». Хіба ні?

СІЛЬВІЯ. Блуп або бліпи - сам вирішуй.

Оувен. Це що, з тієї книжки, яку ти не можеш прочитати?

СІЛЬВІЯ. Бачиш, і у мене можуть з'явитися якісь думки. У мене завжди бували свої власні думки.

Оувен. Дванадцять років, Сільвія. Повинен же був бути момент, хоч раз, хоч щось схоже на задоволення.

СІЛЬВІЯ. Так ось чого ти прагнеш?

Оувен. Ми ж практично ніколи не сваримося.

СІЛЬВІЯ. Ми практично ніколи не розмовляємо, Оувен.

Оувен, Ми просто не сумісні, ось і все. Я знаю, що ти ненавидиш геометричні порівняння, але подумай, що буває з двома що не перетинаються паралельними лініями.

СІЛЬВІЯ. Я, здається, щось залишила на -.

Оувен. Потрібен час, і з'явиться вигин. Крива. Дай я тобі покажу ...

Сільвіо. Я ... щось там ...

Вона уходить. Він сідає. Спустошений. Підходить АЙРІС і стає позаду батька. Спостерігає, як він сидить, закривши обличчя руками. Раптом він перестає плакати.

АЙРІС. Я дивилася, як ти плачеш. Це було досить цікаво.

Оувен ( постає). Я не плакав.

АЙРІС. У будь-якому випадку, мені треба зробити запис в своєму щоденнику.

Оувен. ( йдучи). Піди куди-небудь. Заради Бога, піди. І візьми містера Лоуренса з собою.

АЙРІС. Папа. Він тут, щоб нам допомогти.

Оувен. Допомогти нам? У чому?

Іде.

АЙРІС. Я знаю, тобі важко у це повірити, тому що ти взагалі ні в що не віриш. Але, все одно, це правда. Він повинен знову зібрати разом нашу сім'ю.

РОЗА. ( Входить, вона трохи випила). Хто винен?

АЙРІС. Наш гість.

РОЗА. Ага. І як же він це зробить, лялечка?

АЙРІС. А чим це у вас пахнуть губи - лікером?

РОЗА. Звідки ти така вискочка, мила?

АЙРІС. Я зовсім не така розумна, міс Роза. Я, напевно, тільки здаюся такою тим, хто не такий вже розумний.

РОЗА. Ми цим займаємося. Твій дорогоцінний містер Лоуренс буде притягнутий дещо за що.

АЙРІС. Він нічого не зробив.

РОЗА. Мені не подобається, як він на мене дивиться.

АЙРІС. Ви хочете сказати, що він на вас не дивиться?

РОЗА. Ти йому розповіла якусь моторошну маленьку історію.

АЙРІС. Тільки те, що ви - до деякої міри - лиходійка.

РОЗА. Ти б краще молилася до втрати пульсу, щоб твоя матуся не поїхала. Тому що тоді залишимося тільки ти і я, лялечка. Тільки ти і я. А я тебе не так, щоб дуже люблю.

АЙРІС. Та й інші мене теж не люблять.

РОЗА. Але я збираюся що-небудь зробити в зв'язку з цим.

Вона уходить. АЙРІС робить запис у своєму щоденнику.

АЙРІС. ( В сторону). Я абсолютно точно знаю, що це останні дні мого дитинства. Я вже починаю сумувати за тими часами, коли мені було 9 років. До вечора пішов дощ, міс Роза спотикаючись, піднялася по сходах до себе в кімнату. Вимкнула світло. Потім я бачу містера Лоуренса. Він стоїть біля вікна своєї спальні. Абсолютно голий. Він наче бачить кошмарний сон, тільки наяву. А я стою на протилежному боці вулиці, під деревом. Дощ іде все сильніше і сильніше. Сильніше, ніж завжди. Схоже, що сьогодні цей дощ змиє в каналізацію весь світ. Якщо я примружив очі, Лоуренс стає схожий на такого, яким він був в акваріумі. Правда, зараз за ним стоїть моя мама. А в іншому вікні стоїть з закритими очима мій батько, деякий час він мріє, потім відкриває вікно і висовується, щоб ковтнути повітря. Його голова мокне під дощем. Я б його покликала, але це було так давно. Він закриває вікно, засмикує фіранки. Світло вимикається, і все занурюється в темряву. За винятком одного вікна, де я сиджу всі ці роки і дихаю на скло, щоб воно запітніло і я буду писати на ньому своє ім'я, задом наперед, знову і знову.

«Підводні»з вуки.
Затемнення.

ч. 1 ч. 2

Вивчення змісту п'єси і ролі. Розбір і

аналіз теми, ідеї, проблеми.

Для захисту дипломної ролі я вибрала п'єсу, яка була написана канадським драматургом, актором і режисером Морісом Панич «Дівчинка в акваріумі для золотої рибки», написана автором в 2002 році.

Моріс Панич - драматург, актор і режисер (Канада). Народився в 1952 році в Калгарі в родині переселенців з України. Виховувався в Едмонтоні, закінчив факультет радіо і телебачення Технологічного інституту в Північній Альберті. У 1977 році закінчив факультет словесності в Університеті Британської Колумбії, а також акторську школу в Великобританії.

Моріс Панич - автор понад 80-ти постановок і двох дюжин п'єс, які були поставлені в Канаді, США та Великобританії. Працює в Торонто та Ванкувері. Канадські критики називають його автором «чорних комедій, що балансують на межі між надією і відчаєм».

В основу п'єси «Дівчинка в акваріумі для золотої рибки» закладена ідея любові і взаєморозуміння, без яких неможливо побудувати взаємин в сім'ї. Не дарма Моріс Панич в п'єсі цитує Роберта Сервісу «Ніхто не втече від бід, якщо немає любові в будинку порожньому» (в п'єсі це вимовляє Оувен (господар будинку), цими словами він намагається повернути взаєморозуміння, мирні відносини в родині, любов, необхідне духовне об'єднання, і т.д.)

Протягом всієї п'єси простежується ключова тема - «підліток в неблагополучній сім'ї».

Час дії п'єси розгортається в період Карибської кризи в 1962 році. Автор проводить грань між подіями на Кариби і проблемами в сім'ї головних героїв. Адже основна проблема п'єси - це розлучення батьків, тобто криза в семье.Семья на межі розвалу. Відсутність взаємин, емоції дорослих ранять дитячу душу і заганяють дітей в світ самотності. Не дарма автор для п'єси вибирає назва- «Дівчинка в акваріумі». Акваріум символізує самотність дитини. Акваріум - це світ малятка Айріс-головної героїні п'єси, яка вважає, що її змита «в унітаз» рибка Амаль реінкорніровалась в людини. Для дівчинки Амаль - це символ єднання сім'ї. Якщо прочитати слово «Амаль» навпаки, то вийде Лама. Лама, в тибетському буддизмі - релігійний вчитель, тобто для неї він духовний наставник. Він -гармонія, єдність душі і тіла. .

На перших етапах роботи режисер Н.В. Таякіна мене призначала на роль Сільвії, але після перовой читки по- ролям я попросила роль Міс Троянди. Це жінка, яка хоче жіночого щастя. У неї немає людини, яка б її підтримував, розумів і любив. Для Айріс здається, що Міс Роза - лиходійка, яка хоче зруйнувати їхню родину. Як каже сама дівчинка: «Адже вона пов'язана з дияволом». Для мене було дуже цікаво розгадувати цього персонажа, який в собі поєднує наскільки зовні негативного і настільки ж внутрішньо м'якого і вразливого людини.

Поглиблене вивчення пропонованих

обставин ролі. Визначення основної потреби персонажа, мотивів його вчинків.

Під пропонованими обставинами Станіславський розумів насамперед фабулу п'єси, описані в ній факти, події, взаємини дійових осіб, епоху, час і місце дії, акторська і режисерське бачення твору.

Виділяють обставини малого, середнього і великого кола.

Обставини великого кола стосуються загальної ситуації оточення персонажа (місто, країна, історичний період, політична ситуація в країні і світі і т. Д.). Моя героїня Міс Роза проживає в Канаді в період Карибської кризи 1962 рік. Тривожна обстановка в світі не змогла не залишити сліду в самотньому серці міс Троянди, що пережила всі тяготи війни, але не вбила в собі надію побудувати своє особисте щастя.

Обставини середнього кола стосуються його загальної життєвої ситуації (його стать, вік, сімейна ситуація, соціальний статус, оточення і т. Д.).

Міс Розі 36 років, вона працює на консервній фабриці і знімає кімнату в будинку, господарями якого є Оувен- ГЛАВА СІМ'Ї, Сльвія - його дружина і їхня дочка Айріс. Роза - самотня жінка, яка скрашує своє вільний час в «Асоціації війни», звідки приходить завжди п'яна і сумна.

Обставини малого кола стосуються ситуації, яка відбувається з персонажем в поточний момент (де він знаходиться, з ким розмовляє, що йому потрібно від співрозмовника і т. Д.).

Протягом всієї п'єси Міс Роза відвідує 3 місця: будинок, консервну фабрику і асоціацію війни. У неї напружені відносини з усіма мешканцями будинку за винятком Оувена.

Основна потреба Троянди тісно перегукується зі надзавданням: стати господинею дому і завоювати серце Оувена. Мотивом до всіх її вчинків служить бажання уникнути самотності і побудувати на кінець своє жіноче щастя.

іншими персонажами.

Ремарка - це авторське пояснення для режисера, актора або читача, що дає коротку характеристику місця дії або особливостей поведінки персонажів. Це важлива частина авторського тексту, і якщо режисер або актори хочуть точніше зрозуміти думки автора, вони повинні уважно вивчити пропоновані їм ремарки, які розкривають атмосферу дії, характери персонажів, їх внутрішній світ і їх конфлікти. Це зовсім не означає, що режисер повинен слухняно виконувати кожну ремарку, він може міняти їх або розвивати в відповідності зі своїм задумом. Але перш ніж змінювати або скасовувати дані авторські вказівки, слід спробувати вникнути в цю важливу частину п'єси. Іноді ремарки мають величезне смислове і подієвий значення. Прекрасна книга Б. Г. Голубовського «Читайте ремарку!» закінчується словами: «Читайте ремарку - вона може бути вірним помічником, вона може підштовхнути вашу фантазію до несподіваних відкриттів».

У 14 епізоді автор робить позначку « Входить Роза, вона трохи випила ».Цією ремаркою він допомагає мені, як актрисі, зловити стан моєї героїні потрібної саме для цього епізоду. Протягом всієї п'єси Роза знаходиться досить часто в алкогольному сп'янінні. Цим вона намагається заглушити роздирає біль самотності і нікому не потрібності в душі.

У 8, 20, епізоді пропонується наступна ремарки «Запалює сигарету»і «Курить». Моріс Панич показує вказує на прагнення персонажа до обмірковування подальших дій. Куріння Міс Троянди - це відгомони важкого військового минулого.

У 23 епізоді Роза вимовляє фразу: «Подивіться на мене. У цьому світі у мене все добре »і після цього відразу ж автор робить наступну ремарку «Роза проходить повз них, нічого не помічаючи».Дана ремарка дозволяє побачити наскільки егоцентрична моя героїня. На шляху пошуку особистого щастя, вона не бажає помічати нічого того, щоб змогло затьмарити без того її хвору і самотню душу.

У 25 епізоді варто ремарка « Входить Роза. Кидає на стіл газету » і слідом кидається фраза моєї героїні: «Росіяни поступилися. Забрали свої ракети з Куби ». Дана ремарка спрямована на злам темпо-ритму вистави. Вона допомагає зробити висловлювання більш дієвим. Плюс до всього автор дає мені, як актрисі, точну прибудову.

Як говорилося раніше взаємини у Міс Троянди з мешканцями будинку напружені, єдина людина до якого вона відчуває ніжні і теплі почуття - це Оувен. Вона намагається всіма силами душі і вчинками завоювати його любов. Роза плекає надію на те, що коли-небудь серце Оувена відтане. Вона стане його супутницею по життю і господинею дому.

Взаємини з Сільвією:

Відносини з Сільвією різко відрізняються від тих відносин, які у неї з Оувен. Роза бачить в ній перешкоду своїм мріям. Вони і Сільвією намагаються зачепити один одного, особливо це простежується в сцені, де Сільвія запитує:

Міс Роза. Асоціація ветеранів ще не відкрилася?

А як зап'ясті?

Або коли Сільвія в присутності Рози каже Оувен:

А що нам потрібно знати про нього? Хіба необхідно ставати близькими друзями ... з мешканцями?

Сільвія це загроза, яку потрібно знищити.

Взаємини з Айріс

З першого виходу Троянди стає зрозуміло, що відносини її з дівчинкою Айріс дуже ворожі і жодна з них не може терпіти іншу. Роза не виносить девочкіной витівки і фантазії її вважає дурістю, не дивлячись на те, що є її хрещеною. До того ж Айріс звинувачує мою героїню в тому, що вона є однією з причин розпаду її сім'ї, так як постійно намагається спокусити Оувена.

Відносини дівчинки і Рози особливо яскраво проявляються, коли на фразу Айріс:

Тільки те, що ви - до деякої міри - лиходійка.

На що Роза парирує їй:

Ти б краще молилася до втрати пульсу, щоб твоя матуся не поїхала. Тому що тоді залишимося тільки ти і я, лялечка. А я тебе не так щоб люблю.

Взаємини з Лоуренсом

Для сім'ї символ єднання - це рибка Амаль, після того як мама змила її в унітаз, з'являється Лоуренс. Дівчинка вважає, що душа рибки реінкорніровалась в цього загадкового гостя. Отже він є перешкодою для Міс Троянди. Тому вона на самому початку вона намагається напоїти його і спокусити, щоб дізнатися хто він і чого хоче від цієї сім'ї. Моя героїня перебуває в стані сказу від того, що жодна з її спроб не увінчалася успіхом. Але після сцени з Оувен втративши будь-яку надію на завоювання його любові, вона говорить Лоуренсу таку фразу: «Не тікайте через мене», цими словами вона ніби хоче попросити вибачення за скоєне раніше.

Збір матеріалу ролі. Пошук життєвих аналогій,

асоціацій, спостережень.

З режисером вистави Ніною Василівною Таякіної ми дуже глибоко вивчали культури Канади, світову історію 1962 року. Дивились фільми про буддизм, вивчали костюми і людей жили в той період часу.

У мене є на прикладі взаємин Айріс і Міс Троянди життєва аналогія. Свою Міс Розу я робила за характером і звичками з моєї вчительки орігамі в школі. Коли я була така ж маленька як Айріс, то мені здавалося що вона «диявол». Їй на той момент було, так само як і Розі 36 років, вона була самотня без чоловіка і дітей. Мені здавалося, що вона знущається наді мною і спеціально робить все, щоб зачепити мене. Але зараз, коли я її бачу, то розумію що насправді вона не «лиходійка», а просто жінка зі строгим характером. Свої спостереження я вела, коли приїжджала додому і бачилася з нею.

Інший приклад - це мамина стара подруга. Вона теж самотня і до сих пір не змогла знайти сім'ю. Вона сувора, але при цьому відчувається її біль самотності. Я впевнена якби, як каже Міс Роза «підвернувся людина, яка потрібна», то може б і склалося її сімейне щастя.

Я читала статті та книги про самотніх жінок. За всіма джерелами, у мене склалася певна думка про них:

Самотня жінка підступна. Вона здатна на багато що заради свого щастя. Але заради щастя чи що? Навряд чи таке життя можна назвати щастям. Швидше за все, на таке життя її штовхає невпевненість в собі, пронесена через недовге життя, внутрішня пустота і просте плотський потяг. Найчастіше самотня жінка зазіхає на чужого чоловіка. В принципі що ми і бачимо в цій п'єсі у Рози по відношенню до Оувен.

Визначення жанру п'єси і ролі, способу

існування, сценічної атмосфери.

Кожен твір тим чи іншим способом відображає життя. Спосіб відображення, кут зору автора на дійсність, заломлення в художньому образі, і є жанр. Моє завдання полягає в тому, щоб проникнути в природу авторського задуму, визначити міру, якість і градус умовності, якою користується автор. І чим глибше вивчаєш цей спосіб, тим більше наближаєшся до індивідуальної манері і стилю даного автора, до неповторних особливостей того конкретного твору, який на даному етапі хвилює.

Сучасні автори найчастіше не визначають жанр п'єси, тому що відбувається змішування жанрів. Так і в п'єсі Моріса Панича. Це не побутова сімейна драма, це чорний гумор, психологізм, екзистенційні мотиви. Все це породжує певну складність, а з іншого боку - різноманітність існування в цій п'єсі.

У цьому потоці жанрів ми визначаємо: спогад з елементами фантастики і гротеску.

Спосіб існування пов'язаний з жанром, зі спілкуванням із залом для глядачів. Моя героїня Роза і її спосіб існування обумовлений спогадами дівчинки. Отже, в її спогадах, фантазіях троянда виходить досить яскравим персонажем. Вона є хижачкою, яка руйнує сім'ю. Мій спосіб існування в спектаклі гротесковий. Особливо яскраво це проявляється в сценах з Лоуренсом і з Оувен. У виставі ці сцени вирішені за допомогою танцю і музики. Жанр п'єси і вистави залишив з слід і на костюмі моєї героїні. Це червоні предмети на одязі - сіточка на голові, рукавички, пояс, туфлі.

Атмосфера - це повітря вистави, «силове поле», яке створюється в спектаклі зусиллями "- всього колективу. Сам актор, світ, навколишній в спектаклі: тиша, пауза, звуки, заспівати в темрява (організовані темпо-ритмічно режисером), напруга боротьби між персонажами, мізансцени, світло і костюми, декорація і музика-все, що випромінює простір сцени, створює атмосферу вистави. Атмосфера багато про що розповідає глядачам, разом з тим вона є важливим стимулом творчості актора. Атмосфера - поняття-результат. Вірно побудована життя п'єси - перш за все через актора, умова народження потрібної атмосфери. Будучи потужним виразним засобом вистави, сценічна атмосфера вимагає від режисера вірного визначення вихідного пропонованого обставини, оскільки воно має вирішальне значення в створенні атмосфери. Музика все частіше стає активним емоційним початком, вона практично пов'язана з дією , атмосферою вистави і покликана розкривати і доповнювати сутність драми. та ким чином, здатність актора і режисера відчувати емоційний і ритмічний лад музичного твору, здатність і вміння будувати мізансцену, діяти і рухатися в музиці і з музикою набувають дуже важливе значення.

Кожен предмет на сцені бере участь у розвитку драматичної дії.

Вистава володіє власною унікальною атмосферою, головною характеристикою якої можна назвати, на мій погляд, постійний емоційний накал, який протягом вистави не слабшає, періодично тільки змінюючи свій «градус».

Перша зустріч з родиною занурює нас в атмосферу кризи; відособленості кожного члена сім'ї його самотності, холодності зіткнення поглядів. Сім'я живе в унісон з подіями, що відбуваються в країні в цей час, а саме «Карибським кризою» і «холодною війною». У артерії вистави присутня ця трагічність, біль, яка завуальована смішними і безглуздими спогадами Айріс, але ми не граємо цю біль, вона приходить до глядача від розуміння теми, ідеї та проблеми вистави, і тільки коли приходить усвідомлення, з'являється співчуття і співпереживання. А сама атмосфера не нагромаджуючи стражданнями ... Все набагато легше, це безліч різних ситуацій, смішних і не дуже, заплутаних відносин між людьми, безглуздих, але виправданих вчинків. І всі вони знаходяться на сцені в серпанку минулого.

Визначення фізичного та психологічного

самопочуття (за картинами)

Поведінка людини має дві сторони: фізичну і психічну. Причому одне від іншого ніколи не може бути відірване і одне до іншого не може бути зведене. Всякий акт людської поведінки є єдиний цілісний психофізичний акт. Тому зрозуміти поведінку людини, його вчинки, не зрозумівши його думок і почуттів, неможливо. Але неможливо також зрозуміти його почуття і думки, не зрозумівши об'єктивних зв'язків і відносин його з навколишнім середовищем. Станіславський прийшов до висновку, що тільки фізична реакція актора, ланцюг його фізичних дій, фізична акція на сцені може викликати і думка, і вольовий посил, і в кінцевому підсумку потрібну емоцію, почуття. Система веде актора від свідомого до підсвідомого. Будується за законами самого життя, де існує нерозривна єдність фізичного і психічного, де найскладніше духовне явище виражається через послідовний ланцюг конкретних фізичних дій.

Фізичне та психологічне самопочуття Міс Троянди по епізодам:

3 епізод.

Це перша поява Міс Троянди, яке відразу ж ламає темпо-ритм цієї сцени. Роза - бадьора, весела, сповнена рішучості наступати. Вона готова до атаки. Мова її впевнена, кожне слово - це гачок, кинутий в воду в надії зачепити видобуток.

8 епізод.

Роза в цьому епізоді збирає інформацію про Лоуренса, намагається втертися в коло довіри дівчинки, намагається бути доброзичливою, м'якою. Міс Роза вдає, що їй не байдужа доля дівчинки. Але після своєї невдалої спроби, коли Айріс зрозуміла її наміри, вона знову повертається до свого колишнього поведінки. Вона роздратовано, імпульсивна, різка в словах і діях.

8 (а) епізод.

В даному епізоді Міс Роза спокушає Містера Лоуренса.