Пенелопа у давньогрецькій міфології. Чим займалася пенелопа чекаючи одісея

Пенелопа в давньогрецької міфології– це дружина Одіссея, яка символізує вірність своєму чоловікові. Той був відсутній цілих 20 років, і весь цей час дружина чекала на нього, ігноруючи залицяння численних наречених. Поети Стародавню Греціюнаділили її неабияким розумом і розсудливістю. Згодом древні римляни зробили Пенелопу символом гідної сім'ї. Її згадували такі класичні автори як Горацій, Овідій, Стацій, Плавт та інші. У Середні віки та епоху Відродження ця жінка стала уособленням цнотливості та непорочності.

Вона була дочкою Ікарію (брат царя Спарти) і наяде Перібеї. У неї були брати: Фоант, Алет, Перілей, Дамасіпп, Імевсім та сестра Меда. Олена Прекрасна, через яку вибухнула Троянська війна, була її двоюрідною сестрою. Ікарій вирішив віддати дочку заміж за того чоловіка, який переможе у бігу. Змагання організували у Спарті. Переможцем у них виявився Одіссей, цар Ітаки.

Пенелопа з Одіссеєм на шлюбному ложі

Ікарій не хотів відпускати кохану дочку в інший кінець Стародавньої Греції. Він запропонував Одіссею жити з дружиною у Спарті або вибрати будь-яке місце у Лаконіці. Але Одіссей відмовився і поїхав, забравши дружину. Ікарій помчав у погоню, наздогнав подружню пару і, звернувшись до Пенелопи, запропонував їй самій вирішити, де вона житиме. Та нічого не сказала, а лише закрила обличчя ковдрою. Цим вона дала зрозуміти батькові, що буде за чоловіком. Ікарію нічого не залишалося, як погодитись з рішенням доньки.

Перед початком Троянської війни у ​​сімейної пари народився хлопчик, якого назвали Телемахом. Коли ж вибухнула Троянська війна, то Одіссей одним із перших вирушив на неї. Дружина залишилася сама і чекала на чоловіка 20 років. Їй казали, що він давно загинув, але Пенелопа у це не вірила. У цей час, загалом, до неї сваталось 108 наречених, оскільки жінка була гарною і багатою.

Щоб хоч якось убезпечити себе від нав'язливих чоловіків, вона почала вигадувати різні способи, що допомагають їй зволікати. Приміром, заявила, що почала ткати саван для свого свекра Лаерта, і поки не закінчить роботу, ні про яке заміжжя та розмови йти не може. Вдень вона ткала, а вночі розпускала все те, що зробила за день. Таким чином вона обманювала наречених цілих 3 роки, поки одна зі служниць не розповіла всім про її хитрість.

Після цього Пенелопі вже не було куди подітися. Але жінка мала неабиякий розум, а тому придумала для наречених надзвичайно складне випробування. У будинку знаходилася цибуля з дуже тугою тятивою. Лише Одіссей міг натягнути її. І жінка заявила нареченим, що лише той, хто натягне тятиву та пустить стрілу з лука, стане її чоловіком.

У цей час, після довгих мандрівок та пригод, до Ітаки повертається Одіссей. Але постає він перед людьми у вигляді жебрака, і ніхто не впізнає його. Однак Одіссею це на руку. Він швидко дізнається, що всі ці роки дружина зберігала йому вірність, але зараз вона оголосила конкурс, щоб обрати нового чоловіка з численних наречених. Коли ж конкурс починається, то жоден із чоловіків не може натягнути тятиву та вистрілити з лука. І тут приходить нікому невідомий жебрак, який легко натягує злощасну тятиву та пускає стрілу з лука.

Одіссей вбиває наречених Пенелопи

Після цього Одіссей вбиває всіх претендентів на руку дружини зі своєї цибулі, але Пенелопа сумнівається, що нарешті з'явився її чоловік. Вона думає, що це хтось із богів прийняв його образ. Така недовіра виникає з випадку з Алкменою. Та була дочкою мікенського царя Електріона і провела ніч із Зевсом, який прийняв вигляд її чоловіка Амфітріона.

Тому дружина, яка зберігає вірність чоловікові, наказує слугам перенести ліжко, на якому вона колись спала з Одіссеєм, в інше приміщення. Це неможливо зробити, оскільки одна з ніжок ліжка є живим оливковим деревом. Одіссей, що стоїть поруч, чує наказ Пенелопи і каже, що ліжко перенести неможливо. Після цього жінка повністю переконується в тому, що перед нею знаходиться її чоловік, а не якийсь пройдисвіт-бог, який вирішив поласувати її принадами на дармовщинку.

Згідно з Гомером, Пенелопа прожила з Одіссеєм після його повернення довге та щасливе життя. Вона, її чоловік і син Телемах мудро правили своїм царством і здобули щиру повагу до народу.

Такий Пенелопу представляють у кінематографі

Однак заради об'єктивності треба зауважити, що Пенелопа в давньогрецькій міфології ідеалізувалася не всіма античними авторами. Наприклад, давньогрецький письменник Павсаній стверджував, що звеличена всіма жінка зраджувала чоловікові, і після повернення заслав їх у Аркадію. А ось історик Дуріс, який жив у ІІІ столітті до н. е.., інтерпретував чистий і світлий образ ще більш похмурих тонах. На його думку, Пенелопа переспала з усіма 108 нареченими та народила сина Пана від одного з них.

Одним словом, скільки людей, стільки й думок. Істину ж у питанні знайти неможливо, оскільки аналізований образ є міфологічним і немає конкретного історичного прототипу. А тому вигадувати можна все, орієнтуючись на свою фантазію та світогляд.

Пенелопа, женихи та покривало.Цілих двадцять років не було Одіссея вдома: десять із них він бився під стінами Трої і десять блукав морями і жив у німфи Каліпсо. Що ж відбувалося на Ітаці за його відсутності? Виріс цей час його син Телемах, став сильним і прекрасним двадцятирічним юнаком; Пенелопа, дружина Одіссея, терпляче чекала на повернення чоловіка, та ось біда — замучили її наречені. Думаючи, що Одіссей не повернеться з походу, що немає його більше в живих, з'явилися вони в палац Пенелопи і стали вимагати, щоб зробила вона вибір і взяла одного з них у чоловіки. Було їх дуже багато, приходили вони з найкращих родин Ітаки та прилеглих островів, наполегливо вимагали відповіді. Але не лише любов до красуні Пенелопи керувала ними; одружившись з нею, вони сподівалися отримати царську владу на Ітаці. Спочатку Пенелопа всім відмовляла, говорячи, що Одіссей живий і надійний оракул передбачив його повернення. Пізніше, коли наречені стали дуже наполегливими, вона сказала їм: “Добре! Зроблю я вибір, але спочатку закінчу ткати покривало, роботу над яким вже почала”. Погодилися женихи зачекати. І ось кілька років Пенелопа вдень ткала вкривало, а ввечері розпускала роботу. Весь цей час наречені жили в палаці Одіссея, пили його вино, їли його свиней, овець, корів, розпоряджалися його майном та рабами, як своїми власними.

Телемах намагається дізнатися про батька.Тим часом виріс Телемах; не до вподоби йому така поведінка непроханих гостей у домі його батька, але що він міг вдіяти? Багато років не було від Одіссея звісток. І тоді Телемах вирішив знайти його колишніх соратників і хоч щось дізнатися про батька. Спорядив він швидкохідний корабель, зібрав безстрашну команду та вийшов у море. Шлях його лежав у піщаний Пілос, де правив мудрий старець Нестор. З шаною прийняв його пілоський цар; радий був він бачити сина свого товариша, але про долю Одіссея нічого не знав. "Не впадай у відчай! - сказав Нестор. — Боги допоможуть тобі дізнатися, де зараз твій батько. Їдь ти до Менелая. Він пізніше за інших повернувся додому, можливо він і знає щось”. Переночувавши у Нестора, подався Телемах до Менелая. І, дійсно, до Менелая доходили чутки, що нудиться Одіссей на острові німфи Каліпсо. Подякував Телемах Менелаю за цю звістку і вирушив у зворотний шлях.

Повернення Одіссея. Порада Афіни.Одіссей прокинувся - і не впізнав Ітаку; все навколо було вкрите густим туманом. У розпачі він подумав, що обдурили його феакійці і висадили на якомусь невідомому березі. Але тут він побачив прекрасного юнака, що йде берегом моря. "У якій землі я перебуваю?" - Запитав Одіссей і почув у відповідь, що знаходиться на Ітаці. Зрадів Одіссей, а юнак раптом змінив свій образ: стояла перед ним сама Афіна. “Ось і повернувся ти додому, Одіссе, – сказала вона. — Але не поспішай відкривати людям, хто ти є. Поглянь трохи, я ж тепер тобі допомагатиму”. З цими словами перетворила вона Одіссея на убогого жебрака, щоб ніхто не міг його впізнати, і веліла йти в житло свинопасу Евмея.

Раб Евмей не впізнає Одіссея.Був Евмей рабом, який довго і вірно служив Одіссею, але навіть він не впізнав свого пана - так змінила Афіна його вигляд. Нагодував його Евмей і напоїв, а потім почав розпитувати про землі, де довелося побувати мандрівнику. Написав Одіссей цілу історію про себе, а закінчив словами: “Чув я і про вашого царя. Кажуть, що він повертається на батьківщину з багатими дарами”. Не відразу повірив йому Евмей, але Одіссей сказав: "Якщо це не так, якщо не повернеться Одіссей на батьківщину, можеш скинути мене вниз з вершини скелі, щоб надалі не кортіло різним бродягам розпускати чутки".

Зустріч із Телемахом.Переночував Одіссей у хатині Евмея, а вранці туди ж прийшов Телемах, що повернувся зі своїх мандрів, так веліла йому Афіна. Телемах відправив Евмея в місто, щоб той повідомив матері про його повернення і дізнався, що діється в палаці. Коли ж вони залишилися в хатині удвох з Одіссеєм, повернула Афіна батькові Телемаха його справжній образ, чудовий і величний. Злякався Телемах: думав він, що з'явився один із безсмертних богів, але заспокоїв його Одіссей; розповів він Телемаху про свої пригоди, і сам розпитав його про все, що діється на Ітаці. Коли Одіссей почув про безчинства наречених, його серце наповнилося гнівом. Вирішив Одіссей помститися їм. “Це неможливо, тату! — вигукнув Телемах. — Їх більше сотні, а нас лише двоє!” - "Це все так, сину мій, - відповів Одіссей, - але є у нас помічники, з якими не в силах боротися смертні - сам громовержець Зевс і дочка його, Афіна Паллада". Домовилися вони, що Телемах вранці піде в місто один, а потім туди прийде Одіссей разом з Евмеєм. Після цього знову перетворила Афіна Одіссея на убогого жебрака.

Одіссей під виглядом мандрівника.Спираючись на ціпок, повільно йшов Одіссей до свого палацу. Підійшов і сів біля самого входу, притуляючись до дверей. Побачив його Телемах, послав йому хліба та м'яса. Поїв Одіссей, а потім підійшов до наречених і почав просити милостиню. Усі що-небудь подавали йому, лише жорстокий і грубий Антін відмовив жебраку і навіть побив його. Побачила це Пенелопа, обурилася: адже в її будинку обійшлися з мандрівником так грубо. "Вірю я, жорстоко помститься Одіссей за це нареченим, коли повернеться!" - Вигукнула вона. Тільки сказала вона такі слова, Телемах голосно чхнув. Зраділа Пенелопа: подумала вона, що це добра прикмета, що рано чи пізно повернеться її чоловік додому. До вечора Одіссей пробув на бенкеті, отримуючи недоїдки зі столу і спостерігаючи, як буяють захмелілі женихи; все більше й більше розпалювалося його серцем, але стримувався він, підкоряючись волі Афіни. Чи не здогадувалися зухвалі наречені, як близька їх смерть.

Розмова із Пенелопою.Увечері, коли заснули наречені, Одіссей і Телемах прибрали з бенкетного залу всю зброю, віднесли її до комори і замкнули там. Хотів Одіссей лягти спати, але тут увійшла до зали Пенелопа зі своїми служницями. Підсіла вона до Одіссея і почала розпитувати, чи не зустрічав він під час поневірянь її чоловіка. Відповів їй Одіссей: “Був він колись гостем у моїй оселі; а потім я чув, що він уже на дорозі до будинку. Вір мені, пані, раніше, ніж скінчиться рік, він опиниться тут”.

Рада була вірити йому Пенелопа, але не могла: адже стільки років вона чекала його повернення... Наказала Пенелопа служницям приготувати мандрівникові м'яке ложе, а Евріклея, стара нянька Одіссея, принесла води в мідному тазі, щоб обмити йому ноги.

"Моя дорога дитина": няня дізнається Одіссея.Нахилилася Евріклея, почала мити гостю ноги. І раптом помітила шрам на нозі. Добре знала його стара нянька, колись на полюванні поранив Одіссея кабан. Від хвилювання перекинула Евріклея таз із водою; сльози потекли з її очей, запитала вона тремтячим голосом: “Чи це, Одіссею, моя дорога дитина? Як же я не впізнала тебе одразу!”

Хотіла покликати вона Пенелопу, але Одіссей затиснув їй рота і прошепотів: “Так, це я, Одіссеє, якого ти виняла! Але нікому не видавай моєї таємниці, інакше ти погубиш мене! Поклялася Евріклея мовчати, а Пенелопа не помітила, що сталося, — відвернула її увагу Афіна. Поговоривши з мандрівником, пішла Пенелопа до своїх покоїв. Заснув Одіссей; але недовго він проспав - розбудив його гучний плач; це плакала Пенелопа і благала богів швидше повернути додому чоловіка.

Пенелопа оголошує рішення.Настав ранок. Знову з'явилися в бенкетний зал женихи. Полягли вони за столи, і почався бенкет. Був у залі й Одіссей під виглядом мандрівника, знову піддавали його нареченим образам. Шалені крики наречених долинали навіть до покоїв Пенелопи.

Та ось і Пенелопа увійшла до зали. Тримала вона в руках лук Одіссея. “Вислухайте мене! - сказала вона. - Я вирішила зробити свій вибір. Хто натягне цей лук і пустить стрілу так, щоб вона пройшла через дванадцять кілець, за того я вийду заміж! Знала вона, що тільки Одіссей може впоратися з цією цибулею. Сказавши це, Пенелопа пішла у свої покої.

Стали женихи один за одним підходити до лука, але ніхто не зумів навіть зігнути його. Тоді Одіссей попросив: “Дозвольте мені спробувати свої сили”. Розсердилися женихи: “Зовсім ти вижив з розуму, бродягу! Мало тобі, що бенкетуєш у нашому суспільстві і слухаєш наші розмови. Сиди і не зважуйся змагатися з молодими!” Не отримав би Одіссей лук, але Телемах покликав Евмея і наказав, щоб той подав зброю мандрівникові. Знав уже Евмей, хто цей мандрівник, а тому взяв цибулю та підніс своєму пану.

Одіссей мстить непроханим нареченим.Взяв Одіссей у руки лук і уважно оглянув його, як музикант, готуючись розпочати піснеспіви, розглядає свій інструмент; потім легко, одним рухом зігнув лук і натягнув тятиву. Страшна зброя була в руках Одіссея; грізно забрязкотіла тятива, і, вторячи їй, гримнув з неба гуркіт грому: це сам громовержець Зевс подавав добрий знак Одіссею. Зблідли наречені, а Одіссей узяв стрілу з сагайдака і, не встаючи з місця, пустив у ціль; усі дванадцять кілець пролетіла стріла. “Не посоромив тебе, Телемах, твій гість! — вигукнув Одіссей. Скинув він лахміття, висипав з сагайдака стріли на підлогу і звернувся до наречених: “А, ганебні пси! Ви думали, що я не повернусь? Що ви будете грабувати мій дім безкарно? Ні! Чекає на вас усіх за це загибель!”

Кинулися женихи до зброї, але не було її в бенкетному залі. Закидалися вони з боку на бік: наслала на них Афіна жах. Загинули вони від стріл, посиланих Одіссеєм, винищував їх Телемах своїм списом, допомагали йому Евмей та ще один вірний раб, Філотій. Жоден із наречених не залишився живим; пощадив Одіссей тільки співака, який веселив наречених проти своєї волі. Так було покарано наречених за всі безчинства.

Пенелопи.Поки Одіссея вітали слуги, що втекли до зали після вбивства наречених, стара вірна нянька побігла до покоїв Пенелопи і повідомила про повернення чоловіка. Не повірила Пенелопа, думала вона, що сміється з неї Евріклея. Довго сумнівалася вона у розповіді своєї служниці; не вірилося їй, що мандрівник і є її довгоочікуваним чоловіком. Нарешті, вийшла вона до зали, підійшла до Одіссея і почала вдивлятися в нього; то здавалося Пенелопі, що впізнає вона свого чоловіка, то раптом знову закрадалися сумніви в її серці.

Навіть Телемах не витримав. “Невже у тебе в грудях камінь замість серця? - вигукнув він. — Повернувся твій чоловік, а ти стоїш і навіть слова не скажеш! Чи знайдеться в цілому світі інша дружина, яка так непривітно зустрічає свого чоловіка після довгої розлуки? — Від хвилювання не можу я вимовити жодного слова, — відповіла йому Пенелопа. — Але якщо цей мандрівник справді Одіссей, то є один секрет, який він легко розгадає”.

Загадка ложа.Покликала вона тут Евріклею і наказала: “Приготуй постіль для нас, але не в спальні, яку збудував Одіссей; висунь звідти ложе в іншу кімнату”. - «О, царице! — мовив Одіссей. — Хто ж може зрушити щось ложе з місця? Адже зроблено воно з пня, який залишився від величезного дерева, яке колись росло на цьому місці. Сам я зрубав його і зробив ложе; корінням вростає воно в землю. Хіба що за моєї відсутності спиляли пень і поставили нове ложе?” Засяяли очі Пенелопи, розтанула в них остання тінь сумніву: тільки Одіссей міг знати таємницю їхньої спальні. Заридала вона і кинулася в обійми Одіссея; плачучи, притиснув він до серця свою вірну дружину, покрив її поцілунками, - так плавець, що врятувався від бурі і викинутий на берег, цілує землю. Обійнявши один одного, довго плакали Одіссей та Пенелопа щасливими сльозами; так і застиг би їхній ранок, якби Афіна не подовжила ніч і не заборонила залягти на небі богині зорі, прекрасної Еос. У сон поринув увесь палац; не спали лише Одіссей та Пенелопа. Розповідав Одіссей про свої поневіряння, віддано і ніжно слухала його вірна Пенелопа.

Легенди та міфи стародавньої Греції (іл.) Кун Микола Альбертович

ОДІСЕЙ І ПІНЕЛОПА

ОДІСЕЙ І ПІНЕЛОПА

Коли Телемах пішов спати, до бенкетного залу прийшла зі своїми рабинями Пенелопа. Рабині поставили для своєї пані біля вогнища стілець зі слонової кістки, оздоблений сріблом, а самі почали прибирати стіл, за яким бенкетували женихи. Рабиня Меланто знову стала ганьбити Одіссея, гнати його з дому і загрожувати йому, що кине в нього гарячою головнею, якщо він не піде. Похмуро глянув на неї Одіссей і сказав:

Що ти сердишся на мене? Щоправда, я жебрак! Такий випав мені на долю жереб, а був час, коли я був багатий; але всього позбувся я з волі Зевса. Може, і ти скоро втратиш красу, і зненавидить тебе твоя пані. Дивись, повернеться Одіссей, і доведеться тобі відповісти за твою зухвалість. Якщо ж і не повернеться він, то вдома Телемах, він знає, як поводяться рабині. Нічого не сховається від нього!

Почула слова Одіссея та Пенелопа і гнівно сказала вона Меланто:

На всіх злишся ти, мов ланцюговий собака! Дивись, я знаю, як ти поводишся! Доведеться тобі заплатити головою за твою поведінку. Хіба ти не знаєш, що я сама покликала цього мандрівника?

Служниця Евріклея омиває ноги Одіссею.

(Малюнок на вазі.)

Наказала поставити Пенелопа біля осередку стілець для Одіссея і, коли він сів біля неї, почала розпитувати його про Одіссея. Розповів їй мандрівник, ніби колись приймав сам як гостя Одіссея на Криті, коли той, захоплений бурею, пристав до берегів Криту дорогою в Трою. Заплакала Пенелопа, почувши, що бачив мандрівник двадцять років тому Одіссея. Бажаючи перевірити, чи правду він каже, запитала його Пенелопа, як був одягнений Одіссей. Нічого не було легше мандрівникові, як описати свою ж власний одяг. З найдрібнішими подробицями він описав її, і повірила тоді йому Пенелопа. Мандрівник же почав запевняти її, що живий Одіссей, що нещодавно був він у країні феспротів, а звідти поїхав до Додону запитати там оракула Зевса.

Скоро повернеться Одіссей! - говорив мандрівник. - Раніше ніж скінчиться рік, перш ніж настане ще молодик, повернеться Одіссей.

Рада була б вірити йому Пенелопа, але не могла, адже стільки років чекала вона на Одіссея, а він усе не повертався. Звеліла Пенелопа рабиням приготувати для мандрівника м'яке ложе. Подякував їй Одіссей і попросив, щоб стара Евріклея перш омила йому ноги.

Евріклея охоче погодилася обмити ноги мандрівникові: він і на зріст, і всім своїм виглядом, і навіть голосом нагадував їй Одіссея, якого вона колись сама виняла. Принесла Евріклея води в мідному тазі і нахилилася, щоб омити мандрівникові ноги. Раптом кинувся їй у вічі рубець на його нозі. Добре знала вона цей рубець. Колись завдав глибокої рани Одіссею кабан, коли полював він із синами Автоліка на схилах Парнаса. З цього рубця Евріклея дізналася Одіссея. Перекинула вона з подиву таз із водою. Сльози заволокли їй очі, і тремтячим від радості сказала вона:

Одіссей, чи ти це, моя дорога дитина? Як не впізнала тебе раніше!

Евріклея хотіла сказати і Пенелопі, що повернувся нарешті її чоловік, але Одіссей поспішно затиснув їй рота рукою і тихо промовив:

Так, я Одіссей, якого ти виняла! Але мовчи, не видавай моєї таємниці, інакше ти занапастиш мене. Стережися повідомити будь-кого про моє повернення! Суворій карі піддаю я тебе і не пощаджу, хоча ти і моя годувальниця, коли я каратиму рабинь за їхні провини, якщо впізнають вони від тебе, що я повернувся.

Поклялася Евріклея зберігати таємницю. Радіючи поверненню Одіссея, принесла вона ще води та омила йому ноги. Пенелопа не помітила, що трапилося: її увагою заволоділа богиня Афіна.

Коли Одіссей сів знову біля вогню, почала скаржитися на свою гірку долю Пенелопа і розповіла про сон, який нещодавно бачила. Вона бачила, ніби орел роздер всі її білосніжних домашніх гусей і всі жінки Ітаки оплакували їх разом з нею. Але раптом орел прилетів назад, сів на даху палацу і людським голосом сказав: «Пенелопа, це не сон, а знамення того, що станеться. Гуси - це женихи, а я - Одіссей, який скоро повернеться».

Одіссей сказав Пенелопі, що сон її, як і сама вона бачить, такий зрозумілий, що його не варто й тлумачити. Але не могла навіть такому сну повірити Пенелопа, вона не вірила, що повернеться нарешті Одіссей. Вона сказала мандрівникові, що вирішила наступного дня випробувати наречених: винести лук Одіссея і запропонувати їм натягнути його та потрапити у поставлену мету; того з них, хто це виконає, вирішила вона вибрати собі в чоловіки. Порадив Пенелопі мандрівник не відкладати цього випробування і додав:

Перш ніж хтось із наречених натягне лук і потрапить у ціль, повернеться Одіссей.

Так розмовляла з мандрівником Пенелопа, не підозрюючи, що розмовляє з Одіссеєм. Але було вже запізно. Хоча Пенелопа готова була всю ніч безперервно говорити з мандрівником, все ж пора їй було йти на спокій. Встала вона і пішла у свій спокій з усіма рабинями, і там занурила її в солодкий сон богиня Афіна.

Одіссей же, влаштувавши собі ложе зі шкіри бика та овчин, ліг на нього, але не міг заснути. Він усе думав, як помститися нареченим. Наблизилася до його ложі богиня Афіна; вона заспокоїла його, обіцяла свою допомогу і сказала, що незабаром закінчаться всі його лиха.

Нарешті приспала Одіссея богиня Афіна. Але недовго він спав, розбудив його гучний плач Пенелопи, що нарікала на те, що не дають боги повернутися Одіссею. Встав Одіссей, прибрав своє ложе і, вийшовши надвір, почав молити Зевса послати йому добрий знак у перших словах, які він почує цього ранку. Почув Зевс Одіссею, і розкотився громовий удар по небу. Перші ж слова, почуті Одіссеєм, були слова рабині, що молилася на ручному млині борошно. Вона хотіла, щоб це був останній день, який, бенкетуючи, проведуть женихи в будинку Одіссея. Зрадів Одіссей. Тепер він знав, що допоможе йому Зевс-громовержець помститися нареченим.