Система персонажів художнього твору. Система персонажів художнього твору «Лихо з розуму» А.С

Випишіть слово, в якому на місці пропуску пишеться буква Я.

тле..т (вони)

вигор..т (вони)

стел..щійся

бор..щійся

Пояснення (див. Також Правило нижче).

Відповідь: вигорить.

Відповідь: вигорятимуть

Актуальність: 2016-2017

Складність: підвищена

Розділ кодификатора: Правопис особових закінчень дієслів і суфіксів дієприкметників

Правило: Завдання 12. Голосні букви в закінченнях дієслів і в суфіксах дієприкметників

НА-ПІ-СА-НИЕ ДІЄСЛІВ І дієслівних форм

Для успішного виконання завдання учні повинні знати:

Що таке особиста форма гла-го-ла;

Що таке спря-же-ня, як його визна-де-лити, в чому його зна-чи-ність;

Як залежить написання суфікса причастя від відмінювання гла-го-ла;

В яких випадках написання суфікса при-ча-сті / де-е-прі-ча-сті визначається спря-же-ні-му, а в яких ні.

11.1 НА-ПІ-СА-НИЯ, ЯКІ ЗАЛЕЖАТЬ ВІД відмінюванні ГЛА-ГО-ЛА.

Пра-ви-ло визначення відмінювання дієслова є ба-зо-вим, основним правиломдля ТРЬОХ ор-фо-грам, викладених в цьому пунк-ті.

В за-ві-сі-мо-сти від букви в вікон-ча-ванні все дієслова від-но-сят до I або II спря-же-нию. Іс-клю-че-ня-ставши-ля-ють-но-спря-га-е-мі гла-го-ли

Як і яс-ні-ня до таб-ли-це.

1. Якщо лич-ве закінчення знаходиться під уда-ре-ні-ем, То визначити відмінювання дієслова легко: в при-ведений парах особисті форми дієслів ЙТИ, ПЕТЬ і СИДІТИ, КРІ-чати мають ударні особисті вікон-ча-ня.

Дієслово відноситься до I спря-же-нию, якщо його закінчення містить Е; УТ / ЮТ.

Дієслово відноситься до II спря-же-нию, якщо його закінчення містить І; АТ / ЯП.

Слів з ударним закінченням досить багато: летить, спить, горить, пече, ллє.

Зверніть увагу: поява при-ставши-ки ВИ не впливає на написання вікон-ча-ня: ВИ-ле-Тит, ВИ-го-рить, ВИ-пе-чет, ВИ-ллється.

2. Другі пари слів, особисті форми дієслів ПИСАТИ, ДЕ-лать і СМОП реть, Ну так-шать, не мають наголоси на вікон-ча-ванні. У них написані літери Е УТ і І -ят тільки по-то-му, що було уста-нов-ле-но: це дієслова I і II спря-же-ня. Список слів з ненаголошених закінченням набагато більш про-ши-рен.

Спря-же-ня слова з ненаголошених закінченням визна-де-ля-ють, виходячи з того, на які букви Окан-чи-ва-ет-ся дієслово в початковій формі (або в ін-фі-ні-ти-ве, або в не-визна-поділеній формі).

Зверніть увагу: Фраза «на що Окан-чи-ва-ет-ся» не дорівнює фразі «вікон-ча-ня слова». У ін-фі-ні-ти-ва немає вікон-ча-ня, він може толь-ко Окан-чи-вать-ся на щось, зви-но пишуть три по-слід-ня літери: чи-тать ( ать), гнуті (-уть), бо-рОТЬ-ся (-оть), де буква перед ТЬ яв-ля-ет-ся суф-фік-сом. Вікон-ча-ня є у гла-го-лов в лич-них фор-мах: чи-та-ЮТ, гніт, дихають. Як і це-му не-вір-но: гла-гол Окан-чи-ва-ет-ся на АТ, зна-чит, він пер-по-го спря-же-ня.

При-ме-ча-ня 1: У початковій школі вас вчили визначати відмінювання по третій особі гла-го-ла: якщо ВОНИ УТ або ЮТ, то це-гла-гол I спря-же-ня, а якщо ВОНИ АТ або ЯП , то II. Так, це правило пра-цю-та-ет, але тільки в тому слу-чаї, якщо ви точно зна-е-ті, як правильно написав третю множинне (ЧНІ). У цих при-ме-рах- вони бор..тся або вони слиш..т- ви-брати букви Я / Ю або А / У складність але, а ось вміння визначати відмінювання по інфінітива не під-веде: боротися (На оть, I спря-же-ня, зна-чит, пишемо ЮТ; чути (II спр., Ис-ключ., Пишемо АТ).

При-ме-ча-ня 2: Інфінітив повинен бути того ж виду, що й особиста форма гла-го-ла. До при-ме-ру, є слово «на-стра-і-ва-ет» (він). Інфінітив буде «на-стра-і-вать», що де-лать ?, недосконалий вид, як і у слова «на-стра-і-ва-ет». Це перше спря-же-ня, тому пишеться Е. Якщо ж помилково взяти інфінітив іншого виду, «налаштувати» (що зро-лать), то вже виходить друге спря-же-ня, і потрібно писати І. Це букву ми напишемо в формі «налаштований» (що зро-ла-ет, доконаного виду).

При-ме-ча-ня 3. Постфікс СЯ / сь не впливає на спря-же-ня.

При-ме-ча-ня 4. У деяких інфінітива написання букв перед ТЬ (еть / ить / ЯТЬ) викликає складність але сті. Таблиця таких дієслів опублікована в «Справ-ке» до завдання 10.

При-ме-ча-ня 5: К не-ко-то-рим гла-го-лам по-до-брати не-визна-поділені форми не-про-сто. За-пі-си-вай-ті такі гла-го-ли і за-за-мі-най-ті їх на-чат ко-ні форми. На-прі-мер, слово «уко-років» має на-чат ко-ву форму уко-лоть (Не уко-лити), гла-гол «меле» має форму мо-лоть (Не мен-лити).

Рас-смот-рим ор-фо-грам-ми, засновані на цьому пра-ви-ле.

11.1.1 Ненаголошені особисті закінчення дієслів

Щоб визна-де-лити, писати в закінченні дієслова букву І чи Е, потрібно встановити його спря-же-ня.

Пер-вим справою переконайтеся в тому, що в дієслові немає приставки ви, Якщо ж вона є, приберіть її і слідуйте основним правилом визначення відмінювання гла-го-ла. Не звертайте уваги на постфікси СЯ або сь, він не впливає на спря-же-ня. На-прі-мер, дані слова: по-ст-ро..шь, устра-і-ва..т (він), обід..тся (він), винес..т (він).

Уви-де-ли приставку ви в слові винес..т, прибрали її, залишилося слово несе з ударним вікон-ча-ні-му.

Осталь-ні дієслова ставимо в початкову форму (плутаємо ВИД!) І визначаємо спря-же-ня: побудувати (II спря-же-ня, на ить), влаштовувати (I спря-же-ня, на ать, не можна «прист-ить», вигляд не той), образити (II спря-же-ня, ис-лю-че-ня). Вставляємо літери: по-будів-Бач, влаштовують (він), скривдиш (він), винесе (він).

11.1.2 Ненаголошені голосні в суфіксах дійсних дієприкметників теперішнього часу

Лю-че-вим моментом цього правила є розуміння того, що дієприкметники теперішнього часу утворюються від основ дієслів теперішнього ча-ме-ні, а вибір приєднуються суфіксів дієприкметників УЩ / Ющ чи АЩ / ящ залежить від відмінювання гла-го-ла. Вірно освічені і правильно написані причастя мають в суфіксі ту ж букву, що і дієслова в 3 особі. Срав-ним:

І це не збіг не слу-чай-но, адже для освіти дієприкметників від дієслів I дієвідміни використовуються суфікси УЩ / Ющ, а для про-ра-зо-ва-ня дієприкметників від дієслів II дієвідміни - АЩ / ящ.

Як видно з таб-ли-ці, глас-ні букви в вікон-ча-ні-ях гла-го-лов УТ ( ЮТ) і АТ ( ЯТ) сов-па-да-ють з бук-ва-ми в суф-фік-сах при-ча-стій: вони меч-та-Ют - вони меч-та-Ю-щие; вони колють - вони ко-лю-щие; вони снів-лютий - вони снів-лю-щие.

Рас-смот-рим на при-ме-рах, як знання правил освіти дієприкметників теперішнього часу допомагає уникнути оши-пліч.

Візьмемо дієслово «сле-до-вати». Утворити від дієслова «сле-до-вати», 1 спря-же-ня, 3-е особа: сле-ду-ЮТ. Приберемо вікон-ча-ня, залишимо ос-но-ву, додамо суф-фікс: сліду + Ющ + ий \u003d сліду-Ю-щий. Ось по-че-му не-вір-но «сле-ду-щий», без букви Ю.

Утворити причастя від слова «бути», 1 спря-же-ня. Ста-вим в тре-тє обличчя, вони будуть Утворити при-ча-стіе, беручи ос-но-ву: буд + УЩ + ий \u003d бу-ду-щий. Ось по-че-му не-вір-но «бу-ду-ю-щий», з бук-вої Ю.

Візьмемо слово з неясною букой в \u200b\u200bсуфіксі Леле (Я / І / Е) ть. Чи не знаємо букву в ін-фі-ні-ти-ве, зна-чит, не можемо визна-де-лити спря-же-ня. Такі слова потрібно за-за-мі-нать. У «Справ-ке» до завдання 10 це слово було в таб-лич-ке, тому вписуємо ле-ле-Ять, а далі за схемою: відмінювання I, зна-чит, вони ле-ле-ЮТ, зна-чит, ле-ле-Ю-щий.

У завданні 11 нам пропонується пройти зворотний шлях, тобто визначити відмінювання дієслова по вже освіченій причастя і вставити букву.

Кашлю ... щий ← каш-ля-ЮТ ← каш-лять. Відмінювання I, суфікс причастя Ющ;

Бор..щійся ← бор (Ю / Я) ться ← бо-рОТЬ-ся. За третій особі відмінювання не вдалося визна-де-лити, за початковою легко, I спря-же-ня, потрібен суфікс Ющ;

Увле-ка..щійся ← увле-ка-ЮТ-ся ← увле-кати-ся, відмінювання I, суфікс причастя Ющ;

Мел..щій (кава, зерно або го-во-ря-щий Ерун-ду, че-пу-ху) ← мо-лОТЬ, відмінювання I, суфікс причастя Ющ

За-пом-ним слова-ис-лю-че-ня з цього пра-ви-ла:

брез-жу-щий, зуб-лю-щий-ся, зи-чекаю-щий-ся, внем-лю-щий.

11.1.3 Ненаголошені голосні в суфіксах пасивних дієприкметників теперішнього часу

Як і в попередньому пунк-ті, вибір приєднуються суфіксів дієприкметників ЕМ або ІМ залежить від відмінювання гла-го-ла.

Вірно освічені і правильно написані причастя мають в суфіксі ту ж букву, що і дієслова в 1 особі множини (ми). Срав-ним:

Для освіти дієприкметників від дієслів I дієвідміни використовуються суфікси ЕМ / ОМ, а для дієприкметників від дієслів II спря-же-нія- ІМ.

Рас-смот-рим, як при-ме-нять це пра-ви-ло на при-ме-рах.

Рас-хо-ду ... мий (ма-те-ри-ал) ← (ми) рас-хо-ду-ЕМ ← так як «рас-хо-до-вати» - гла-гол I дієвідміни, суфікс причастя ЕМ, закінчення дієслова ЕМ;

Ні-кон-тро-ли-ру ... мий (про-процес) ← (ми) не кон-тро-ли-ру-ЕМ ← так як «кон-тро-ли-ро-вати» - гла-гол I дієвідміни, суфікс причастя ЕМ, закінчення дієслова ЕМ.

За-пом-ним слова, написання букв в суфіксі яких викликає за-праця-ні-ня:

при третьому-ле-мий, що не-од-ем-ле-мий, що не-зуб-ле-мий.

Слово рухомого пишеться з ІМ, так як утворено від слова «дві-гать», а від нині уста-рев-ше-го гла-го-ла вто-ро-го спря-же-ня дви-жи-ти.

11.2 НА-ПІ-СА-НИЯ, ЯКІ НЕ ЗАЛЕЖАТЬ ВІД відмінюванні ГЛА-ГО-ЛА.

Сфор-му-ли-ру-му загальне пра-ви-ло, розуміння якого дозволить не допускати оши-пліч: причастя і дієприслівники минулого часу утворюються від основи ін-фі-ні-ти-ва, По-це-му досить знати, як пишеться інфінітив і як відбувається утворення дієслівних форм.

11.2.1 Голосні перед суфіксами дійсних дієприкметників минулого часу

На-пі-са-ня пропущеної букви в причастиях типу уві-дів-ший, оби-дів-ший, наклеїти визначається тільки тим, яка буква була на цьому місці в початковій формі гла-го-ла, Адже ці слова утворені від основ уві-діти, оби-діти, наклеївши за допомогою суфікса ВШ. Ця буква-та ж сама, що і перед Л в дієсловах минулого ча-ме-ні: той, який уві-дель-побачимо вШий, від-ре-дак-ти-ро-Вал-від-ре-дак-ти-ро-ва вШий, пе-ре-пі-си-Вал-пе-ре-пі-си-ва вШий.

При-ведемо при-ме-ри з за-да-ня 11

ні-на-вид ... вшій - суф-фікс вШ вка-зи-ва-ет на про-шед-шиї час, зна-чит, потрібно визна-де-лити букву в ін-фі-ні-ти-ве: не-на-ви-діти. ВПІ-си-ва-му цю букву в при-ча-стіе, що не-на-ви-дів-ший.

Зверніть увагу: то, що гла-гол вхо-дит в спи-сок ис-лю-че-ний, для дан-но-го пра-ви-ла не має ні-ка-ко-го зна-че-ня.

При-ведемо при-заходів оши-бочках-но-го рас-суж-де-ня: слово про ра зо-ва-но від гла-го-ла -іс-лю-че-ня, зна-чит, потрібно пі-описати і. (Букву і потрібно пі-описати, але толь-ко в фор-мах не про-шед-ше-го вре-ме-ні, а в фор-мах на-сто-я-ще-го).

вигор..вшій - суф-фікс вШ вка-зи-ва-ет на про-шед-шиї час, зна-чит, потрібно визна-де-лити букву в ін-фі-ні-ти-ве: ви-го реть. ВПІ-си-ва-му цю букву в при-ча-стіе, ви-го-рев-ший.

11.2.2 Аналогічно правило працює і при визначенні безударной голосної букви перед суфіксами де-е-дієприкметників минулого часу:

Срав-ним пари слів в стіл-бі-ках:

Глас-ва буква-суф-фікс початкової форми-перед виділеними суфіксами ОДНА і та ж, і вона «пе-ре-ш-ла» разом з основою початкової форми гла-го-ла, від якої обидві форми об-ра-зо -ва-ни.

При-ведемо словотвірні це-поч-ки: забезпе-сі-леть → забезпе-сі-ле вШий (при-ча-стіе), забезпе-сі-леть → забезпе-сі-ле в (Де-е-прі-ча-стіе); через му-чить → через му-чи вШий (при-ча-стіе), через му-чить → через му-чи в (Де-е-прі-ча-стіе); по-се-Ять → посіємо вШий (при-ча-стіе), посіємо в (Де-е-прі-ча-стіе).

11.2.3 Голосні в суфіксах пасивних дієприкметників минулого часу

Форми пасивних дієприкметників утворюються від основ інфінітива при по-мо-щі суф-фік-са Енн або НН.

нема на ить, Тобто зі збереженням голосної букви ос-но-ви, на-прі-мер:

За-ри-со-вати → за-ри-со-ва + НН + ий \u003d за-ри-со-ван-ний, в слові два суф-фік-са;

за-мас-ки-ро-вати → за-мас-ки-ро-ва + НН + ий \u003d за-мас-ки-ро-ван-ний, в слові два суф-фік-са;

об-стре-лять → об-стре-лЯ + НН + ий \u003d об-стре-лян-ний, в слові два суф-фік-са.

Таким чином, перед НН пишеться та ж сама буква, що і в основі ін-фі-ні-ти-ва.

Якщо основа дієслова закінчується на ить, Тобто з урізанням голосної букви ос-но-ви, на-прі-мер:

Уку-сить → укушений + Енн + ий \u003d уку-шен-ний, суфікс І усе-ка-ет-ся, додається Енн;

під-стре-лити → під-стріл + Енн + ий \u003d під-стре-льон-ний, суфікс І усе-ка-ет-ся, додається Енн;

за-кра-сить → за-краш + Енн + ий \u003d за-кра-шен-ний, суфікс І усе-ка-ет-ся, додається Енн.

Таким чином, щоб пра-віль-но на-пі-описати суф-фікс при-ча-сті, про ра зо-ван-но-го від гла-го-ла на ить, потрібно ить за-ме-нить на Енн.

От-дель-но варто відзначити слу-чаї, якщо основа дієслова закінчується на еть: Деякі лінгвісти вважають в причастиях суфікс Енн, інші бачать два суф-фік-са, Е і НН:

Уви-діти → побачимо + НН + ий \u003d уві-ден-ний, вказані два суф-фік-са;

рас-смот реть → рас-огляд + Енн + ий \u003d рас-смот-рен-ний, зазначений один суф-фікс.

При різному підході до визначення складу слова написання букви Е перед НН залишається НЕ-з-мен-ним.

Як ви вже за-ме-ти-ли, літери і перед ПН не б-ва-ет ні-ко-ли.

Цим же правилам підкоряються і від-гла-голота-ні при-ла-га-тель-ні, Утворені від дієслів недосконалого виду:

пі-лити → пив + ЕН + ий \u003d пі-ле-ний, суфікс І усе-ка-ет-ся, додається ЄП;

вя-мовити → в'язати + Н + ий \u003d вяза через-ний, в слові два суф-фік-са;

сіяти → сіючи + Н + ий \u003d се-я-ний, в слові два суф-фік-са.

Ряд слів, утворених від Схожі дієслів потрібно відзначити особливо.

РАЗ-ЛИ-ЧАЙ-ТІ:

ви-ка-Чан-ва (ка-чати) з колодязя вода - вирячені з підвалу бочка (ви-ка-тить);

раз-ве-Шан-ве білизна (раз-ве-шать) - навішені двері (на-ве-сить); взвешЕннний товар (зва-сить);

Тетяна Юдіна

Правила визначення відмінювання такі. Відмінювання визначається по невизначеною формі тільки у дієслів з ненаголошеними особистими закінченнями: До II дієвідміні відносяться всі дієслова на-ить, крім голити, грунтуватися, зибіться, стелити), а також 11 винятків: 7 дієслів на-еть (дивитися, бачити, терпіти, вертіти, залежати, ненавидіти, образити) і 4 дієслова на ать (чути, дихати, гнати, тримати) .Остальние дієслова належать до I дієвідміні.

Якщо ж особисті закінчення дієслова ударні, то відмінювання визначається за закінченням; при цьому не має значення, який голосний в формі дієслова. Так, дієслова спати, летіти, гриміти, горіти, дзвеніти відносяться до II дієвідміні (сп-бач, років-бач, гримить-бач, гір-бач, ланки-бач), а, наприклад, дієслово пити - до I дієвідміні (пь -Їж). Важливо пам'ятати: до того ж дієвідміні відносяться і всі похідні від таких дієслів префіксальні дієслова з ненаголошеними закінченнями. Тому дієслово вигоріти другої дієвідміни: вигорить, вигорить, а дієслово випити - першої дієвідміни: вип'єш, вип'ють.

Ігор Леонов (Казань) 30.11.2012 19:08

Якщо дієслово в неопределнной формі (Що робити?) Закінчується на-ться, то це яке відмінювання?

1

У наведеній сцені фігурує Глаша - дівка в будинку Кабанова. Яким терміном позначається персонаж другого ряду, зрідка з'являється на сцені?

Показати фрагмент

«Гроза» А.Н. Островський

Кабанова. Піди, Феклуша, вели приготувати закусити що-небудь.

Феклуша йде.

Підемо в покої!

Дикої. Ні, я в покої не піду, в покоях я гірше.

Кабанова. Чим же тебе розгнівали-то?

Дикої. Ще з ранку з самого.

Кабанова. Повинно бути, грошей просили.

Дикої. Точно змовилися, прокляті; то той, то інший цілий день пристають.

Кабанова. Повинно бути, треба, коли пристають.

Дикої. Розумію я це; та що ж ти мені накажеш з собою робити, коли у мене серце таке! Адже вже знаю, що треба віддати, а все добром не можу. Друг ти мені, і я тобі повинен віддати, а прийди ти у мене просити - вилаю. Я віддам, віддам, а вилаю. Тому - тільки заїкнися мені про гроші, у мене всю нутренную розпалювати стане; всю нутренную ось розпалює, та й годі; ну, і в ту пору ні за що вилаю людини.

Кабанова. Ні над тобою старших, ось ти і кураж.

Дикої. Ні, ти, кума, мовчи! Ти слухай! Ось які зі мною історії бували. Про посту якось, про великого, я говів, а тут нелегка і підсунь чоловічок; за грошима прийшов, дрова возив. І принесло ж його на гріх-то в такий час! Згрішив-таки: вилаяв, так вилаяв, що краще вимагати не можна, мало не прибив. Ось воно, яке серце-то у мене! Після прощення просив, в ноги кланявся, право, так. Істинно тобі кажу, мужику в ноги кланявся. Ось до чого мене серце доводить: тут на подвір'ї, в грязі йому і кланявся; при всіх йому кланявся.

Кабанова. А навіщо ти навмисне якось себе в серце приводиш? Це, кум, недобре.

Дикої. Як так навмисне?

Кабанова. Я бачила, я знаю. Ти коли бачиш, що просити у тебе чогось хочуть, ти візьмеш так навмисне зі своїх на кого-небудь і накинешся, щоб розсердитися; тому що ти знаєш, що до тебе сердитому ніхто вже не піде. Ось що, кум! Дикої. Ну, що ж таке? Кому свого добра не шкода!

Глаша входить.

Марта Гнатівна, закусити поставлено, завітайте!

Кабанова. Що ж, куме, зайди! Закуси ніж бог послав!

Дикої. Мабуть. Кабанова. Ласкаво просимо!

(Пропускає вперед Дикого і йде за ним.)

2

«Французик з Бордо» фігурує в оповіданні Чацького, але на сцені не з'являється. Яким терміном позначаються такі персонажі?

Показати фрагмент

«Лихо з розуму» А.С. Грибоєдов

Софія (Чацкому)

Скажіть, що вас так гнівить?

Чацький

У тій кімнаті незначна зустріч:

Французик з Бордо, надсаживая груди,

Зібрав навколо себе рід віча,

І казав, як споряджався в шлях

До Росії, до варварам, зі страхом і сльозами;

Приїхав - і знайшов, що ласкам немає кінця;

Ні звуку російського, ні російської особи

Чи не зустрів: нібито в батьківщині, з друзями;

Своя провінція. Подивишся, ввечері

Такий же толк у дам, такі ж вбрання ...

Він радий, але ми не раді.

Замовк. І ту т з усіх боків

Туга, і охання, і стогін:

Ах! Франція! Немає в світі краще краю! -

Вирішили дві князівни, сестриці, повторюючи

Урок, який їм з дитинства натвержён.

Куди подітися від князівен!

Я одаль возносить бажання

Смиренні, проте вголос,

Щоб винищив Господь нечистий цей дух

Порожнього, рабського, сліпого наслідування;

Щоб іскру заронив він в кому-небудь з душею,

Хто міг би словом і прикладом

Нас утримати, як руки Господь возжена,

Від жалюгідною нудоти по стороні чужий.

Нехай мене оголосять старовірів,

Але гірше для мене наш Північ у сто крат

З тих пір, як віддав все в обмін на новий лад, -

І звичаї, і мова, і старовину святу,

І величну одяг на іншу -

За шутовскому зразком:

Хвіст ззаду, спереду якийсь дивний виїмка,

Розуму всупереч, і не краса особі;

Смішні, голені, сиві підборіддя!

Як сукні, волосся, так і уми короткі! ..

Ах! якщо народжені ми все переймати,

Хоч у китайців б нам кілька зайняти

Премудрого у них незнання іноземців;

Воскреснемо коли від чужевластья мод?

Щоб розумний, бадьорий наш народ

Хоча по мові нас не вважав за німців.

«Як європейське поставити в паралель

З національним - дивно щось!

Ну як перевести мадам і мадмуазель?

Ужлі пані !! » - пробурмотів мені хтось ...

Уявіть, тут у всіх

На мій же рахунок піднявся сміх.

«Пані! Ха! ха! ха! ха! прекрасно!

Пані! Ха! ха! ха! ха! жахливо !! »

Я, розсердившись і життя клянучи,

Готував їм відповідь громовий;

Але все залишили мене ...

3

Дикої згадує городничого, який так само особистої участі в дії. Як називається такий персонаж?

Показати фрагмент

«Гроза» А.Н. Островський

дикої. Ти ба, замочило всього. ( Кулигину.) Відчепись ти від мене! Відчепись! ( З серцем.) Дурна людина!

Кулігін. Савел Прокофьич, адже від цього, ваше статечність, для всіх взагалі обивателів користь.

дикої. Іди ти геть! Яка користь! Кому потрібна ця користь?

Кулігін. Та хоч би для вас, ваше статечність, Савел Прокофьич. От би, пане, на бульварі, на чистому місці, і поставити. А какой расход? Витрата порожній: стовпчик кам'яний ( показує жестами розмір кожної речі), Дощечку мідну, таку круглу, так шпильку, ось шпильку пряму ( показує жестом), Просту саму. Вже я все це приладнані і цифри виріжу вже все сам. Тепер ви, ваше статечність, коли зволите гуляти або інші які гуляють, зараз підійдете і бачите, котра година. А то таке місце прекрасне, і вид, і все, а як ніби порожньо. У нас теж, ваше статечність, і проїжджі бувають, ходять туди наші види дивитися, все-таки прикраса - для очей воно приємніше.

дикої. Так що ти до мене лізеш зі всяким дурницею! Може, я з тобою і говорити не хочу. Ти повинен був спершу ознайомитися, в розташуванні я тебе слухати, дурня, чи ні. Що я тобі - рівний, чи що! Ти ба, яке діло знайшов важливе! Так прямо з рилом-то і лізе розмовляти.

Кулігін. Якби я зі своєю справою ліз, ну тоді був би я винен. А то я для загальної користі, ваше, статечність. Ну що значить для суспільства якихось рублів десять! Більше, пане, не знадобиться.

дикої. А може, ти вкрасти хочеш; хто тебе знає.

Кулігін. Коли я свою працю хочу даром покласти, що ж я можу вкрасти, ваше статечність? Так мене тут всі знають, про мене ніхто нічого поганого не скаже.

дикої. Ну і хай знають, а я тебе знати не хочу.

Кулігін. За що, пане Савел Прокофьич, чесної людини ображати изволите?

дикої. Звіт, що чи, я буду тобі давати! Я і поважний тебе нікому звіту не даю. Хочу так думати про тебе, так і думаю. Для інших ти чесна людина, а я думаю, що ти розбійник, от і все. Хотілося тобі це чути від мене? Так ось слухай! Кажу, що розбійник, і кінець! Що ж ти, судитися, чи що, зі мною будеш? Так ти знай, що ти черв'як. Захочу - помилую, захочу - роздавлений.

Кулігін. Бог з вами, Савел Прокофьич! Я, пане, маленька людина, мене образити недовго. А я вам ось що скажу, ваше статечність: «І в лахміття поважна чеснота!»

дикої. Ти у мене грубити не смій! Чуєш ти!

Кулігін. Ніякої я грубості вам, пане, не роблю; а говорю вам тому, що, може бути, ви і надумаєте коли що-небудь для міста зробити. Сили у вас, ваше статечність, багато; була б тільки воля на добру справу. Ось хоч би тепер то візьмемо: у нас грози часті, а не заведемо ми громових відводів.

дикої (гордо). Все суєта!

Кулігін. Та яка ж суєта, коли досліди були?

дикої. Якісь такі там у тебе громові відводи?

Кулігін. Сталеві.

дикої (з гнівом). Ну, ще що?

Кулігін. Жердини сталеві.

дикої (сердячи більш і більш). Чув, що жердини, аспид ти такою собі; та ще до того? Налагодив: жердини! Ну, а ще що?

Кулігін. Нічого більше.

дикої. Так гроза-то що таке, по-твоєму, а? Ну говори.

Кулігін. Електрика.

дикої (тупнувши ногою). Яке ще там елестричество! Ну, як же ти не розбійник! Гроза-то нам в покарання надсилається, щоб ми відчували, а ти хочеш жердинами та рожнах якимись, прости господи, оборонятися. Що ти, татарин, чи що? Татарин ти? А, говори! Татарин?

Кулігін. Савел Прокофьич, ваше статечність, Державін сказав:

Я тілом в поросі знищиться,

Розумом грому наказую.

дикої. А за ці слова тебе до городничему відправити, так він тобі дасть! Гей, поважні, прислухайтеся-ко, що він говорить!

Кулігін. Нічого робити, треба скоритися! А ось коли буде у мене мільйон, тоді я поговорю. (Махнувши рукою, йде.)

дикої. Що ж ти, вкрадеш, чи що, у кого! Тримайте його! Отакої фальшивий чоловічок! З цим народом якому треба бути людині? Я вже не знаю. ( Звертаючись до народу). Так ви, кляті, хоч кого в гріх введете! От не хотів нині сердитися, а він, як навмисне, рассерділ- таки. Щоб йому провалитися! ( сердито). Перестав, що ль, дощик-то?

1-й. Здається, перестав.

дикої. Здається! А ти, дурню, сходи та подивися. А то - здається!

1-й ( вийшовши з-під склепінь). Перестав!

ЯВА тРЕТЯ

Варвара і потім Борис.

Варвара. Здається, він!

Борис (проходить в глибині сцени). Сс-сс!

Борис (оглядається). Іди сюди. ( вабить рукою.)

Борис (входить). Що нам з Катериною щось робити? Скажи на милість!

Борис. А що?

Варвара. Біда ж, та й годі. Чоловік приїхав, ти знаєш це? І не чекали його, а він приїхав.

Борис. Ні, я не знав.

Варвара. Вона просто сама не своя зробилася!

Борис. Видно, тільки я і пожив десяток деньків, поки його не було. Вже тепер не побачиш її!

4

В оповіданнях пані Простакової і Скотинина фігурують «небіжчик батюшка» і дядько Вавила Фалелеіч. Як називаються персонажі, згадуються в мові героїв, але не з'являються на сцені?

Показати фрагмент

«Недоросль» Д.І. Фонвізін

Правдин (Митрофану). А далеко ви в історії?

Митрофан. Далеко ль? Яка історія. В іншій залетиш за тридев'ять земель, за тридесяте царство.

Правдин. А! так цієї-то історії вчить вас Вральман?

Стародум. Вральман? Ім'я щось знайоме.

Митрофан. Ні, наш Адам Адамич історії не розповідає; він, що я ж, сам мисливець слухати.

Г-жа Простакова. Вони обидва змушують себе розповідати історії скотарка льоха.

Правдин. Та не у ній чи обидва ви вчилися і географії?

Г-жа Простакова (синові). Чуєш, друже мій серцевий? Це що за наука?

Митрофан (тихо матері). Звідки я можу знати.

Г-жа Простакова (тихо Митрофану). Чи не пручатися, серденько. Тепер-то себе і показати.

Митрофан (тихо матері). Так я не второпаю, про що запитують.

Г-жа Простакова (Правдину). Як, батюшка, назвав ти науку-то?

Правдин. Географія.

Г-жа Простакова (Митрофану). Чуєш, еоргафія.

Митрофан. Та що таке! Господи Боже мій! Пристали з ножем до горла.

Г-жа Простакова (Правдину). І відомо, батюшка. Так скажи йому, зроби милість, яка це наука-то, він її і розповість,

Правдин. Опис землі.

Г-жа Простакова (Стародуму). А до чого б це служило на перший випадок?

Стародум. На перший випадок згодилося б і до того, що якщо б сталося їхати, так знаєш, куди їдеш.

Г-жа Простакова. Ах, мій батюшка! Так візники-то на що ж? Це їхня справа. Це таки й наука якось не дворянська. Дворянин тільки скажи: повези мене туди, - звезуть, куди изволишь. Мені повір, батюшка, що, звичайно, то дурниця, чого не знає Митрофанушка.

Стародум. О, звичайно, пані. У людському невігластві вельми втішно вважати все те за дурниця, чого не знаєш.

Г-жа Простакова. Без наук люди живуть і жили. Небіжчик батюшка воєводою був п'ятнадцять років, а з тим і померти зволив, що не вмів грамоті, а вмів достаточек нажити і зберегти. Чолобитників брав завжди, бувало, сидячи на залізному скрині. Після будь-якого скриню відчинить і що-небудь покладе. Ото ж бо економ був! Життя не шкодував, щоб з скрині нічого не вийняти. Перед другим не похвалюся, від вас не поту: небіжчик-світло, лежачи на скрині з грошима, помер, так би мовити, з голоду. А! як це??

Стародум. Препохвально. Треба бути Скотинину, щоб скуштувати таку блаженну кончину.

Скотінін. Так якщо доводити, що навчання дурниця, так візьмемо дядька Вавилов Фалелеіча, Про гра-марнотраті ніхто від нього й не чув, ні він ні від кого чути не хотів: а яка була голоушка!

Правдин. Що ж таке?

Скотінін. Так з ним на роду ось що трапилося. Верхи на баскому інохідці розбігся він хмільний в кам'яні ворота. Мужик був рослий, ворота низькі, забув нахилитися. Як вистачить себе лобом об одвірок, індо пригнув дядька до похвям потиліцею, і бадьорий кінь виніс його з воріт до ганку навзнак. Я хотів би знати, чи є на світі вчений лоб, який би від такого стусана не розвалився; а дядько, вічна йому пам'ять, протверезівши, запитав тільки, чи цілі по-рота?

Милон. Ви, пан Скотінін, самі визнаєте себе невченим людиною; проте, я думаю, в цьому випадку і ваш лоб був би не міцніше вченого.

Стародум (Милону). Про заклад НЕ бийся. Я думаю, що Скотініни все родом крепколобой.

Довідкова інформація

Для того щоб обійти "підводні камені", до завдання 11 готуйся покроково. Всього три кроки гарантують вас від помилок.

Крок 1. Вибір голосних в ненаголошених закінченнях дієслів.

Особисті закінчення дієслів

В особистих закінченнях дієслів теперішнього і майбутнього часу

в закінченнях дієслів 1-го відмінювання пиши голосні е, у (ю): маєш, має, маємо, маєте, мають

в закінченнях дієслів 2-го відмінювання - і, а (я): дивишся, дивиться, дивимося, дивіться, дивляться

Значить, для правильного написання голосних в ненаголошених закінченнях потрібно вміти безпомилково визначати відмінювання дієслова!

Згадай:

До 2-го дієвідміні відносяться дієслова:

з суфіксом -і в основі невизначеної форми: любити

виняток:

Голити, стелити - дієслова 1-го відмінювання: голить, голять, стелить, стелять і їх похідні: постелити, застелити, перестелити і інші.

7 дієслів-винятків з суфіксом -е в основі невизначеної форми.

Запам'ятай їх: терпіти, вертіти, образити, залежатиме, ненавидіти, і бачити, і дивитися і їх похідні,

наприклад: подивитися, оглянути, вивідати, додивитися, надивитися, задивитися і інші.

4 дієслова з суфіксом -а.

Запам'ятай їх: гнати, тримати, чути, дихати і їх похідні: прогнати, наздогнати, вигнати, вигнати і інші.

До 1-го дієвідміні відносяться інші дієслова c ненаголошеними закінченнями: грати, малювати, тягнути, кинути і інші.

Увага:

дієслова хотіти, бігти і шанувати особливі. Їх і всі похідні від них, наприклад: побігти, добігти, перебігти, втекти, пробігтися і т.п., відносять до разноспрягаемим дієслів. Особливість дієслів цієї групи в тому, що в одних формах ці дієслова мають закінчення 1-го відмінювання, а в інших - 2-го. Проспрягай ці дієслова:

Хотіти - хочу, хочеш, хоче, хочемо, хочете, хочуть (в одн закінчення 1-го спр., У мн. - 2-го).

Бігти - бігу, біжиш, біжить, біжимо, біжите, біжать (у всіх формах, крім 3 л. Мн. Ч., Закінчення 1-го спр., В 3-му л. Мн.ч. - закінчення 2-го спр .)

Шанувати - шаную, шануєш, шанує, шануємо, шануйте, шанують (у всіх формах, крім 3 л. Мн. Ч., Закінчення 1-го спр., В 3-му л. Мн. Ч. - закінчення 2-го спр .)

Лише у дієслова хотіти в формі однини закінчення в ненаголошеній положенні.

Увага:

Дієслова є і дати і похідні від них не відносяться ні до якого дієвідміні. У них особливі набори закінчень. Про це див. Докладніше: Російська граматика. Розділ 11. Дієслово. проблеми для завдання ЄДІ вони не уявляють, оскільки закінчення у них під наголосом.

Крок 2. Вибір голосних в суфіксах дієприкметників теперішнього часу.

Суфікси дієприкметників теперішнього часу

Причастя можуть бути різними: дійсними і пасивні, сьогодення й колишніх часів.

Уникнути помилок в їх правописі допоможе усвідомлення того, що дієприкметники теперішнього часу утворені від основи дієслова теперішнього часу, а причастя колишніх часів - від основи невизначеної форми дієслова. Тому при виборі суфіксів дієприкметників теперішнього часу визначай відмінювання дієслова. Це допоможе правильно вибрати суфікс. А для безпомилкового написання дієприкметників минулого часу важливо знати суфікс в основі невизначеної форми дієслова.

1. Суфікси -ущ (-ющ), - ащ (-ящ) В дійсних причастя теперішнього часу: знає, що любить

Визнач відмінювання дієслова .

У причастиях, утворених

від дієслів 1-го відмінювання, пиши суфікс -ущ (-ющ): знає, читає.

від дієслів 2-го відмінювання - -ащ (-ящ): люблячий, що бачить

Зверни увагу:

Дійсні причастя теперішнього часу утворюються від основ дієслів теперішнього часу:

Знає, знають - 1-е відмінювання, основа зна + суфікс -ющ → знає,

любить, люблять - 2-е відмінювання, основа люб + суфікс -ящ → люблячий.

2. Суфікси - ем (-ом), -им в пасивних причастя теперішнього часу: піднімається, видимий

Визнач відмінювання дієслова.

У причастиях, утворених від дієслів

1-го відмінювання, пиши суфікс -ємо -ом: піднімається, ведений,

2-го відмінювання - -им: улюблений, видимий

Зверни увагу:

Пасивні дієприкметники теперішнього часу утворюються від основ перехідних дієслів теперішнього часу:

Піднімає, піднімають - 1-е відмінювання, основа піднімаючи + суфікс -ємо → піднімається,

любить, люблять - 2-е відмінювання, основа люб + суфікс --ім → улюблений.

крок 3. Вибір голосних в суфіксах дієприкметників минулого часу.

Суфікси дієприкметників минулого часу

1. Голосні перед суфіксами - вШ, -Ш в дійсних причастя колишніх часів, що бачила, чула, що йшов

У дійсних причастя колишніх часів перед суфіксами -вш, -Ш пиши ту ж голосну, що пишеться в основі невизначеної форми дієслова, що бачила ← бачити, який чув ← чути.

2. Розрізнення голосних суфікса дієслівної основи - а я) Перед суфіксом -нн і суфікса -енн в пасивних причастя колишніх часів: втрачений, побачений

Визнач кінцевий голосний в основі невизначеної форми дієслова.

Якщо пасивні дієприкметники утворені від основи невизначеної форми дієслів

з суфіксом - а я-, перед суфіксом причастя НН пиши букви а (я): втрачений ← втратити,

з суфіксами - и- або - е-, в суфіксі -енн- пиши букву е: наповнений ← наповнити.

виконуй завдання

Завдання з демоверсії ФІПІ 2016: